ПРОБЛЕМА

Підприємці нарікають на надмірну забюрократизованість бізнес-середовища
 

Хоч кажуть, що святе місце порожнім не буває, на Чернігівщині достатньо таких об’єктів, які прагнуть розвиватися, але в інвестиційному плані — «на нулі». І хоч би скільки говорили про ресурсний та виробничий потенціал регіону, представники місцевого бізнесу вважають, що тут, як і загалом в Україні, ще треба попрацювати над створенням сприятливого бізнес-середовища.

Кепсько «своїм» і «чужим»

Хоча за словами начальника управління регіонального розвитку Чернігівської ОДА Олександра Капелюхи, торік підприємства краю одержали понад 2 млрд грн інвестицій (20% з них — закордонні), що значно більше, ніж у попередньому році. Однак це лише перші краплі очікуваного життєдайного дощу, який міг би підняти місцеву економіку на належний рівень. Тут переважно реалізують інвестпроекти, де основним джерелом фінансових вкладень є власні кошти підприємств.

Про те, що треба зробити, аби приваблювати і одержувати не лише внутрішні, а й зовнішні інвестиції, йшлося на «круглому столі» в обласній раді. Зокрема президент Чернігівської регіональної торгово-промислової палати Костянтин Іванов зазначив, що іноземні інвестори приходять насамперед у ту країну, де добре працюється «своїм» підприємцям.

Доповідач навів приклад збирання чернігівськими аграріями як ніколи багатого торішнього врожаю зернових, який не могли вигідно продати через імпортне мито. Ще одна історія кількарічної давності, яка відлунює й сьогодні, — втрата контракту на мільйони євро, що їх мали вкласти у деревопереробне підприємство в Корюківському районі і вони працювали б на економіку області. Причиною цього стали чиновницькі перепони, через які, попри всі офіційні домовленості, компанія-інвестор не одержала клаптика столичної землі під забудову.

«Також стовідсотковим чинником, що негативно впливає на інвестиційні процеси в обласному центрі, є плата за землю, — продовжив керівник ТПП. — Негативний наслідок для великих бюджетоутворюючих підприємств — прийняття міською радою рішення про збільшення ставок земельного податку  та розміру орендної плати в Чернігові».

Втім, озвучені факти — лише незначна частина тих чинників, котрі стають перепонами на шляху позитивних економічних змін. Є ще багато не менш важливих аспектів, які в загальному підсумку зводяться до одного: кожен потенційний інвестор очікує насамперед  на прибуток від вкладених у ту чи ту справу коштів.

«Мулькі горошини» для іноземців

«Для того, щоб закордонний бізнесмен погодився на співробітництво, процеси в економіці мають бути комфортні, прозорі й передбачувані», — зазначила Вікторія Тетьора, представниця Міжнародної фінансової корпорації, аналітик проекту IFC «Інвестиційний клімат в Україні: яким його бачить бізнес».

Її колега, радник з юридичних питань Сергій Глущенко розповів про підсумки опитування власників, керівників і їхніх заступників з 1636 підприємств та 415 приватних підприємців з усієї України, на підставі яких виведено рейтинг Світового банку Doing Business-2012.

Тож чому ж у нас мулько закордонним партнерам? Одна з причин — кількість та тривалість різноманітних перевірок. Якщо у країнах Євросоюзу за рік максимально перевіряють 14% підприємств, у нашій країні цей показник уп’ятеро більший. Найактивніші у цьому плані податківці, пожежний нагляд, СЕС та Держгірпромнагляд. Усі перевірки у 2010 році обійшлися українському бізнесу в 3,2 млрд грн. Тобто вдвічі більше заплатили українські підприємці за одержання дозволів, проходження державного контролю та технічного регулювання. При цьому 46% з них витратила десяту частину свого доходу на те, що у рейтингу м’яко сформульовано як «неофіційні способи вирішення питань із державними органами».

Заради справедливості варто сказати, що поряд із негативними моментами  відзначається проведення в Україні багатьох позитивних реформ. Щоправда, вказується на повільний процес їх упровадження передусім через низький рівень виконання законів. Але там, де законодавство спрацьовує належно, відчутно зменшується регуляторний тягар на бізнес, скорочується тривалість процесу отримання договорів. Важливий аспект — позитивні зрушення в реформуванні системи технічного регулювання, відбувається процес переходу від застарілої системи сертифікації до гармонізації із законодавством ЄС.

За висновками експертів, в Україні треба багато змінити для реалізації її великого потенціалу. Ясна річ, ніхто не вкладатиме кошти ні у великі, ні у малі підприємства за принципом «Заплач, Матвійку, — дам копійку», тобто тільки тому, що їх конче потребують українці.