Виявляється, щоб зрозуміти, який навколо прекрасний світ, й відтворити його на полотні, потрібен не лише зір, а й дещо інше. І, мабуть, найголовніше — відчувати й сприймати цю красу серцем та душею. Як це, власне, і вдається незрячим художникам, фотографам, дизайнерам, роботи яких зібрала у Києві унікальна виставка «Зірки у темряві». Її презентація відбулась у Національному музеї Тараса Шевченка.

Незрячі люди можуть ознайомитися з мистецькими виробами на дотик. 

Особливий світ незрячих

Ідея й організація виставки належить Всеукраїнській громадській організації «Народна академія творчості інвалідів» та її невтомному президенту Олені Александровій. Ентузіазм цієї жінки безмежний. Розуміння духовних потреб людей з обмеженими можливостями та любов до мистецтва вже багато років дає можливість їй об’єднувати творчих і талановитих інвалідів різних нозологій всієї України. Вона не лише допомагає їм реалізовувати себе у мистецтві, а й відкриває їх світові.

— Я щаслива, що за сприяння Міністерства культури нам вдалося відкрити першу в історії нашої держави виставку незрячих митців, — розповідає Олена Іванівна. — Кожна робота — це крик душі й протест своїй хворобі, якою б жорстокою вона не була. А ще це потужна позитивна енергія, яку може випромінювати лише людина з незламною силою духа.

Серед витворів, представлених на виставці, можна побачити картини, фотографії, панно з квітів, ляльки-мотанки. Кожна робота відображає нелегку долю людини, її радість і біль, настрій і переживання… Ось картини незрячої художниці Юлії Демченко із циклу «Квіти» вражають своєю філософією поєднання темних і яскравих тонів. Різнокольорові квіти у стилі Петриківки на чорному чи сірому тлі показують, що у темряві нашої реальності все-таки вирує яскраве і цікаве життя. Повна сліпота змушує Юлю винаходити свою техніку малювання. Приміром, малюючи ромашку, вона тримає центр пальцем і довкола накладає мазки у вигляді пелюсток. Насправді це робити дуже важко, бо якщо раптом прибрати палець з центру, то малюнок порушиться.

Інна Лісова, «Дитячі сновидіння/

Цікаве бачення ляльок-мотанок в їхнього автора Ольги Дурнєвої. Незряча художниця-дизайнер створює ляльки за різними образами. В її доробку є музиканти, футболісти, байкери, казкові новорічні персонажі тощо. Творче натхнення ніколи не полишає Ольгу, і це до того ж,

що у неї з дитинства цукровий діабет, повна втрата зору, не працюють обидві нирки…

Фотографія стала улюбленою справою для Алли Лижник з Дніпропетровська, яка теж представила свої роботи на виставці. Незважаючи на проблеми із зором, вона робить чудові фотосюжети.

Креативний мотоцикл Ольги Дурнєвої.

— Таким незвичним як для незрячої людини мистецтвом фотографії я вже займаюся понад сім років, хоч зір втратила на початку дев’яностих, — ділиться своїми переживаннями Алла. — Допомагають мені у цьому всі відчуття, крім зору. Саме зосереджуючись на розмаїтті звуків, запахів, контрастів світла можна досягнути цікавої та якісної фотографії. Із своїх напрацювань я розробила методику, завдяки якій незрячі зможуть не лише займатися цікавою справою, а й адаптуватися до самостійного життя.

Малюючи картини, люди з вадами зору стають справжніми винахідниками. Кожний придумує свою особливу техніку, щоб можна було

малювати без зору. Таким чином започаткував власну техніку малювання і незрячий львів’янин Юрій Ломов. Вона навіть має назву — квазіграфіка. Його представлені картини намальовані однією нерозривною лінією.

«Прощавай, виходжу заміж» — робота Юрія Ломова.

Культура на дотик і на нюх

Нову й досить цікаву концепцію сприйняття світу в рамках виставки запропонував Білозерський музей (Херсонська область). Інтерактивна експозиція «Культура на дотик» присвячена видатній жінці ХХ століття, науковцю в галузі корекційної педагогіки та психології Ользі Скороходовій. Втративши повністю зір і слух, вона не лише займалася педагогікою і писала книги, а й брала активну участь у громадському житті. У своїй найвідомішій книзі «Як я сприймаю, уявляю та розумію навколишній світ» Скороходова описує внутрішній стан сліпоглухої людини і формує систему взаємовідносин таких людей з навколишнім середовищем.

Відвідувачі виставки могли й самі спробувати скласти «пазл», який запропонував художник Сергій Поноченюк.

Цікавим моментом в експозиції є те, що відвідувач бере участь у розпізнаванні та розгляданні експонатів, які розміщені у спеціальних закритих боксах з отворами. Кожен охочий засовує руку до боксу і на дотик вгадує предмет. Також можна понюхати і розпізнати різні запахи. А ще за допомогою спеціалізованого приладу для письма сліпих спробувати щось написати шрифтом Брайля…

Говорячи словами із книги Ольги Скороходової — всі люди з особливими потребами мають однакове право на загальнолюдські культурні надбання. 

Наталка ЩЕРБАНЬ, Світлана СКРЯБІНА (фото), «Урядовий кур’єр»