Трагічне завершення національно-визвольних змагань українського народу 1917—1920 років, великою мірою зумовлене постійними суперечками горе-політиків із різних партій, спонукало до утворення позапартійного об’єднання українських націоналістів. Офіційне заснування принципово нового союзу відбулось на установчому конгресі ОУН, що проходив із 28 січня до 3 лютого 1929 року у Відні.

Ініціаторами об’єднання стали вояки-ветерани з Української військової організації (УВО) та активісти трьох молодіжних націоналістичних організацій. Поєднання досвіду зрілих борців за незалежність із максималізмом юних патріотів менш ніж за десять років перетворило ОУН на потужну силу міжнародного значення.

Реакцією СРСР стало вбивство в Роттердамі таємним агентом радянських спецслужб лідера ОУН Євгена Коновальця, що призвело до розпаду єдиної організації на ворогуючих бандерівців і мельниківців. За аналогічним рецептом діяли вже у наші часи проти лідера Руху В’ячеслава Чорновола, загибель якого перед президентськими виборами в Україні призвела до розколу серед патріотів і встановлення кланово-олігархічного режиму.