Фото NASA

Астрономи виявили екзопланету, яка за внутрішньою будовою схожа з Меркурієм, за розміром подібна до Землі і обертається навколо оранжевого карлика. Як повідомляють вчені в журналі Nature Astronomy, їм вперше вдалося відкрити за межами Сонячної системи планету, в якій відносний вміст речовин сильно відрізняється від того, що спостерігається в материнській зірці.

Меркурій відрізняється від інших планет земної групи тим, що має надзвичайно велике ядром. Якщо ядро Землі становить лише 30% її маси, то для Меркурія цей показник досягає 70%. Планета фактично не має мантії, що деякі астрономи пояснюють можливим зіткненням з іншим небесним тілом, яке позбавило Меркурій «зовнішньої оболонки». Однак, щоб підтвердити достовірність цієї теорії, необхідно знайти інші приклади подібних планет.

Астрономи під керівництвом Олександра Сантерна (Alexandre Santerne) з Університету Екс-Марсель вивчили дані телескопа «Кеплер» про помаранчевий карлику EPIC 228801451. Аналіз кривої блиску показав, що навколо зірки обертаються три планети - K2-229 b, c і d. Дві з них у 20 разів більші за Землі, в той час як інша, найближча до EPIC 228801451 планета, має масу лише 2,5 земних. Вона обертається навколо материнської зірки з періодом 14 годин, а її радіус майже дорівнює радіусу нашої планети.

Порівняння K2-229 b з іншими небесними тілами показало, що за внутрішньою будовою планета повинна бути близька до Меркурію. Вона має велике металеве ядром (68% маси планети) і досить тонку силікатну мантію. Дослідники відзначають, що відкриття стало несподіванкою, так як у оранжевого карлика і K2-229 b різне співвідношення заліза і кремнію.

Астрономи висунули одразу кілька теорій, що пояснюють, як могла зникнути мантія планети. Перша передбачає, що через близькість до гарячої зірки поверхня небесного тіла нагріта до температури 2330 кельвінів випарувалася, утворивши щільну газову оболонку з силікатів. Однак для того, щоб здути таку атмосферу енергії зірки недостатньо. З іншого боку, молекули газу можуть «тікати» в космос в результаті взаємодії з магнітним полем світила або під впливом спалахів, але цей механізм буде досить ефективним лише в разі, якщо у K2-229 b немає потужної магнітосфери.

Згідно з іншим сценарієм, в небесне тіло міг врізатися інший великий об'єкт. Тоді повинна спостерігатися кореляція між «архітектурою» планетних систем і наявністю в них схожих на Меркурій небесних тіл. Якщо це підтвердиться, планети подібного типу можуть стати головною метою для пошуку екзомісяців.

На сьогоднішній день передбачається, що новий Меркурій має рідке залізно-нікелеве ядро радіусом 1800-1900 кілометрів, яке містить основну частину маси планети. Воно також становить 3/4 його діаметра, що можна порівняти з розміром Місяця, і концентрація заліза в ньому вища, ніж у будь-який іншій досі відомій планеті.

Орест ГОРЯНСЬКИЙ
для «Урядового кур’єра»