Валентина Гончарук живе в селі Свинарка, що в Уманському районі на Черкащині. Вона бібліотекар. Однак останнім часом про неї заговорили як про авторку оригінальних ляльок. Тож шанувальники  приходять до сільської бібліотеки не лише по  книжки, а й оглянути виставку робіт Валентини Василівни. Експозиції тепер нерідко з’являються й в Умані.

Якось донька розповіла їй, що в інтернеті натрапила на майстер-клас із виготовлення ляльок з текстилю. Знаючи, що мама давно не байдужа до декоративно-прикладного мистецтва, зацікавила її новими творчими можливостями.

Кожна лялька для неї — як рідна дитина. Фото з сайту umanschyna.in.ua

І справді, почавши з виготовлення простеньких ляльок для онуків, Валентина Василівна пішла значно далі. Почала думати, шукати засоби втілення ідей, які, виявляється, давно визрівали. Потім експеримент переріс у захоплення. І ось уже яскраві персонажі улюблених дитячих мультфільмів, казок, зірки шоу-бізнесу, інші персонажі з реальних буднів, яким дали життя вмілі руки сільської майстрині, стали екзотичними ляльками на радість дітвори і дорослих.

Для виготовлення рукотворних героїв майстриня використовує сучасні й старовинні тканини, текстиль, старі газети, вовну, деталі старих фабричних ляльок, біжутерію, клоччя, фарби, клей для паперу і багато інших матеріалів — залежно від задуму. Основу ж виготовляє, як правило, з тонкого трикотажу (приміром, з колготок, наповнюючи їх синтепоном). Однак усе це — технологія. Головне, каже Валентина Василівна, — фантазія, проникнення в характер героя, створення цілісного образу. Ляльковий майстер — насамперед художник!

Фото з сайту umanschyna.in.ua

Що менша за розміром робота, то більше доводиться затрачувати часу на її виконання. Однак це тільки заохочує. Над окремими образами необхідно потрудитися не один тиждень, а то й місяць. Але ж вони того варті, каже майстриня. Вона вміє підглянути  щось визначальне і в характерах своїх читачів, відвідувачів бібліотеки.  Очі підмічають промовисті деталі, а вмілі руки можуть блискуче втілити задумане в реальний образ. У цьому, здається, й полягає мистецтво.     

А першими оцінюють роботи діти. Вони дуже тонко відчувають мистецтво, вміють відрізняти фальш від справжнього витвору, в який вкладено душу.