ДЕФІЦИТ ПОВЕРТАЄТЬСЯ

Услід за іншими товарами у сусідній державі зникає з прилавків м’ясо 

Однією з причин подорожчання продовольства у світі аналітики, що служать транснаціональним корпораціям, вважають підвищення рівня життя в азійських країнах. Мовляв, якщо раніше середньостатистичний китаєць чи індус цілком удовольнявся половинкою кілограма рису щоденно, то тепер йому подавай м’ясця, а це додаткові витрати зернових на корм птиці і худобі. Схоже, що нашим найближчим сусідам білорусам таки доведеться вивчати досвід економік, що розвиваються, але у зворотній прогресії, аби навчитися виживати за чашкою рису, адже вишкварки їм тепер не по кишені. 

Черговою ознакою погіршення добробуту пересічного білоруса стало підвищення вкотре з початку року граничних цін на м’ясо і молоко та черги за «білками тваринного походження», які стали нормою на місцевих ринках. Приміром, на одній з найпопулярніших мінських «бесарабок» практично неможливо купити курку, твердять очевидці. Щойно товар з’являється у продажу, за ним відразу вишиковується чималенька черга, значно скоротився асортимент.

Аби хоч якось зводити кінці з кінцями (за даними Національного комітету статистики, індекс споживчих цін на товари і платні послуги населенню з початку року зріс у Білорусі в півтора раза), якісну і значно дешевшу м’ясо-молочну продукцію активно вивозять за кордон, передовсім до Росії, що вкрай актуально на тлі валютної кризи, яка триває в республіці, а влада не в змозі обмежити або заборонити продаж продукції росіянам, оскільки це йде врозріз з умовами співпраці в рамках Митного союзу. Подейкують, що не лише білоруські човники активно сновигають до багатшої сусідки, а й автівки з російськими номерами все частіше можна зустріти у прикордонні.

Слабкою втіхою є й те, що ціни на м’ясні напівфабрикати на спеціальних ярмарках тепер будуть вільними (згідно з постановою Мінекономіки країни).

Як прокоментували у прес-службі відомства, це зроблено з метою усунення спекулятивного перепродажу та створення конкурентного середовища, бо раніше організації споживкооперації формували відпускні ціни на м’ясні напівфабрикати з огляду на граничні максимальні відпускні ціни і скаржилися на збитки та свавілля перекупників. Важко сказати, наскільки ефективний цей захід для продавців, однак це рішення вже викликало довгі черги за дешевою ковбасою (привіт з 1990-х!).

До речі, днями батьки моєї подруги, збираючись до Мінська на святкування столітнього ювілею мами їхньої приятельки, консультувалися, яку валюту краще взяти з собою. «Бери долари, я сама в тебе їх куплю!» — зраділи на тому кінці слухавки. Натомість дали дружню пораду: не заливати повний бак бензину, а заправитися на місцевій АЗС більш якісним пальним. Від себе порадила їм узяти з собою ще й пару смажених курчат та кільце ковбаси, аби прохарчуватися до банкету.