20-річного студента історичного факультету Карлового університету Яна Палаха однокурсники прозвали Більшовиком за марксистські переконання. Однак коли війська країн Варшавського договору, точніше, радянська армія окупувала Чехословаччину, не затяті опозиціонери і дисиденти, а саме романтик-історик, 16 січня 1969 року облив себе бензином і вчинив публічний акт самоспалення у центрі рідної Праги.

На відміну від штатних комуністичних ідеологів-атеїстів, які нині майже всі стали ревними християнами, молодий студент відчайдушним вчинком довів, що прагнув жити за ідеалами, які на словах проповідували комуністи. Однак реальність довела, що солодкі слова і підлі діла — вроджені іпостасі тоталітаризму по-більшовицьки. Для Яна Палаха це стало крахом його марксистських переконань і поштовхом до протесту.

Подвиг студента так жахав тих, хто звик коливатися разом зі зміною курсу партії, що у 1973 році його останки потай ексгумували, піддали кремації й перепоховали на напівзабутому сільському цвинтарі. Та історія підтвердила пророцтво прощальних слів Яна Палаха, сказаних у лікарні: «В історії буває час, коли потрібно діяти». Щоб і нам його не проґавити.