Важливість біоенергетики вже ніхто заперечувати не може, її довів приклад сільського господарства країн ЄС. Інша річ, що, задумуючи побудувати біогазову установку у своєму господарстві, керівник і майбутній інвестор, якщо такий долучиться, мають зважити усі переваги і труднощі. Наприклад, чи вистачить біологічної сировини, аби покрити потреби господарства в електроенергії? Якщо є зараз, то чи буде за рік, два?

Або, чи є можливості підключення новозбудованої біогазової станції до існуючої електромережі? Добре, якщо поблизу є потужний енерговузол, а якщо господарство розташовано в «енергетичній пустелі» і знадобиться тягнути лінію бозна-скільки кілометрів? І, до речі, кожна мережа розрахована на певні максимальні потужності, якщо вони всі заповнені, то підключитися туди не вдасться. У деяких регіонах вже «перебір». Маємо приклади, коли побудовані станції не можуть працювати на проектну потужність, деякі – взагалі ледве тягнуть на 5% навантаження.

Втім, окрім об’єктивних чинників, діють і суб’єктивні – бюрократія, корупція тощо. Законодавча база для альтернативної енергетики напрацьована цілком достатньо, вважає народний депутат Леонід Козаченко, але застосування законодавства цілковито залежить від волі чиновника, дерегуляції у цій сфері та використання підзаконних актів.

Обленерго – монополіст на ринку певного регіону, але воно ж – і приватна структура, адміністративної відповідальності не несе, тобто, у наданні чи ненаданні «зелених» тарифів, підключенні чи не підключенні може працювати корупційний чинник. Недарма тема демонополізації порушується регулярно, зачепили її і на цьому форумі.

От, скажімо, такий цікавий нюанс: «зелений» тариф діє тоді, коли електроенергію, вироблену в екологічний спосіб, виробник продає. А якщо ти сам виробляєш електроенергію і сам її споживаєш, нікому не продаєш, нащо тобі взагалі якесь підключення? Ти не споживаєш енергію, генеровану іншими, зберігаєш енергоносії, це, мабуть, добре? З точки зору здорового глузду – так, з огляду на інтерес монополіста – ні, це, виявляється, злочин, бо ти зазіхнув на його монополію.

Леонід Козаченко розповідає про випадок, який трапився у Згурівці на Київщині: тамтешнє аграрне господарство встановило біогазові установку. Мало надлишок потужності, а підключитися не могло – за підключення монополіст зажадав космічну суму, близько 7 мільйонів, та не гривень, а євро! Тоді громада вирішила взагалі відрізати електропостачання від обленерго і село півроку безкоштовно отримувало електроенергію з цієї установки.

Обленерго звернулося до прокуратури з вимогою порушити кримінальну справу – мовляв, створили небезпеку для населення (насправді – зазіхнули на монопольне право лупити з людей шалені тарифи). Щоб люди, які дали селу безкоштовну електрику, не потрапили за грати, депутатові довелося іти до Президента України, а селянам – виходити на акції протесту. Тепер село знову в полоні обленерго, днями з’явилася об’ява про відключення електроенергії у Згурівці та сусідніх селах – у монополіста капітальний ремонт. Альтернативи нема. А ви кажете – «зелені тарифи»…