Павло ЛАРІОНОВ
для «Урядового кур’єра»

ЗУСТРІЧІ. В Українському фонді культури відбувся творчий вечір поета Михайла Шевченка. Вшанувати митця зібралися поети і прозаїки, художники та майстри народної творчості, солісти і колективи художньої самодіяльності. Загалом стільки, що велика зала фонду виявилася замалою. І це засвідчило, що в поета багато справжніх друзів і поціновувачів.

Відкриваючи вечір, академік Борис Олійник розповів про давню дружбу з молодшим колегою, про його тернисту дорогу на Парнас.

— У кожному його поетичному рядку бринять глибока думка і щира правда. Михайло — поет від Бога. Після шістдесятників він став у передній лаві нового покоління майстрів полум’яного слова, — зазначив Борис Ілліч. — Творча дорога Михайла Шевченка тісно переплелася з дорогами Григора Тютюнника, Олеся Гончара, Олекси Коломійця, Віталія Коваля, Бориса Олійника. Потерпав він свого часу від пильного ока кадебістів. Але попри це, не написав жодного вірша на честь партії чи комсомолу. У понад двох десятках книжок поета — власні неповторні лексика і тематика, що торкаються глибин людської душі тими болями й радощами, які переживає автор. Ось, скажімо, рядки з вірша «Донецький степ»:

Тут, на тлі териконів,
Клином зійшовся світ,
Вгрузли в землю закони,
Ніби вила в живіт…

Усе просто і все зрозуміло у просторі й часі. Або така строфа з вірша «Ейфорія»:

Як же так сталось
у нашому храмі,
Що проросла лобода?
Що бенкетує тверезо
лиш крамар, —
Брате, біда.
Все перепродано красно
і вільно
Од родоводу до сповитка,
Наша Вітчизна під співи весняні
Продана вся з молотка…

Така оцінка автором нашого сьогодення. І важко заперечити, що ця думка суб’єктивна. Національна свідомість поета спонукає його висловлюватися так категорично у віршах «Правда», «Слов’яни», «Все про своїх», «Філософія з гумором» тощо. У його тритомнику «Час поза мною» обсягова тематика і проблематика людського буття, нації, народу.