Україна — вітчизна багатьох видатних представників єврейського народу від народженого на Житомирщині поета-класика Хаїма Бялика та ідеолога сіонізму одесита Зеєва Жаботинського до сучасних політиків і культурних діячів Ізраїлю. Однак мало хто з українців знає ім’я уродженця Ніжина Мані Лейба Брагинського, який 1904 року змушений був втекти з антисемітської Російської імперії й урешті-решт емігрував до США.

Він творив ідишем і став основоположником символізму в єврейській літературі. Стиль поезій Мані Лейба вишуканий за змістом, однак простий за формою, що ріднить його із творчістю Тараса Шевченка. Критики і літературознавці особливо відзначають у творах Брагинського ніжинські чи, точніше, українські мотиви. За образним висловом Іцика Мангера, який був другом і однодумцем Мані Лейба, його поезія поєднує «запах червоної калини і стиглих королівських груш».

Творчість уродженця Ніжина витримала найважчий екзамен — часом. Його поетичну казку «Інгл-цінгл-хват» перекладено десятками мов, а «Пісня про хліб (Лід фун бройт)» досі одна з найпопулярніших серед учнів єврейських шкіл. Зображена у вірші «Ніжин» картина втраченого раю — освідчення поета у любові до землі, яка стала для нього рідною.