Нещодавно у Києві відбулася конференція для працівників прес-служб центральних і місцевих органів виконавчої влади на тему: «Кращі міжнародні практики державних комунікацій», що її організували та провели Міністерство інформаційної політики і Секретаріат Кабінету Міністрів України. Було порушено вкрай важливі питання, позаяк вітчизняна журналістика нині позбувається нав’язуваного десятиліттями постколоніального комуністичного минулого й поступово набуває рис всебічного демократичного розвитку.

Нині з усіх галузей журналістики найбільш популярна тележурналістика. Телеканали збирають мільйонні аудиторії глядачів. Адже саме з теленовин переважно довідуємося, що відбувається в країні та світі, а ще кілька десятиліть тому таку інформацію отримували лише з газет і радіоточок.

Сучасний медіа-ринок змінює своє обличчя. З’являються соціальні мережі, інтернет-видання, які на рівних конкурують з телевізійними ЗМІ, адже завдяки сучасним технологіям вони стали доступнішими, новини можна переглядати, їдучи на роботу, зі свого планшета чи смартфона, якщо в маршрутці чи метро є Wi-Fi. Натомість газетярство стрімко втрачає першість. Хоч, як вважає колись відомий журналіст, який редагував кілька газет і журнал, а також вів авторську передачу на українському радіо Ярослав Орос, найважче й найвідповідальніше з усіх галузей журналістики – газетярство.

Сучасний журналіст може швидко досягти кар’єрного зростання. І хоча життя швидко змінюється – за ним не встигають наймодерніші медійні проекти – для журналістів відкриваються нові фахові перспективи. Різноманітні тренінги, пошук інформаційних приводів, сучасні навички брати інтерв’ю, вміння знаходити цікавих співрозмовників, швидко і якісно писати тексти й монтувати відеосюжети – це те, без чого сучасному журналістові не обійтися. Бо нові знання – це нові перспективи у вашій роботі. 

На думку Ярослава Ороса, підвищення фахового рівня в журналістиці має стати нормою. Медики раз на п’ять років навчаються на курсах підвищення кваліфікації, після яких отримують відповідну категорію фахової придатності. Те саме треба впроваджувати в журналістику.

«Перша заповідь журналіста – не бреши, – наголошує Ярослав Орос. – І, безумовно, для творчих працівників ЗМІ вміння грамотно й доступно передати інформацію – найважливіший фаховий інструмент. Я ще застав часи радянської української журналістики з її ідеологічними комуністичними нашаруваннями й езоповою мовою викладення. Знаю, що таке цензура і як її обійти, щоб хоча б натяком передати потрібну інформацію. Нині вітчизняна журналістика справді вважається четвертою владою. Заслуга сучасних українських журналістів щодо встановлення в Україні демократичного суспільства неймовірно велика. Тішить те, що моїм молодим колегам вірять. А це – найголовніше для журналіста!»

Володимир ЛІСНИЧИЙ
для «Урядового кур’єра»