Мурахи-женці Veromessor pergandei, які мешкають в пустелях і напівпустелях Північної Америки, часто під час своїх мандрівок потрапляють у павутину. Мураха, потрапивши в павукову неволю, випускає пахучий сигнал тривоги, який швидко досягає інших мурах. Ті швидко реагують на сигнал тривоги, поспішають на допомогу, і дістають товариша з павутини (якщо до нього ще не добрався павук), і несуть у гніздо, очищаючи його від павутинних ниток. Більше того, як йдеться в статті в The American Naturalist, мурахи потім всією компанією ще й знищують саму павутину – на це вони витрачають від 30 хвилин до двох годин.

Здавалося б, яке діло численній багатомільйонній мурашиній сім'ї до одного горе-мурахи. Однак, на думку авторів статті, небайдужість до долі окремо взятого індивідуума допомагає вижити всій колонії в цілому: павутини навколо може бути багато, і якщо кожен день когось втрачати в ній, то можна залишитися без працьовитих робітників.

Орест ГОРЯНСЬКИЙ
для «Урядового кур’єра»