Нещодавно Верховний суд України ухвалив рішення, згідно з яким банки зобов’язані сплачувати відсотки за депозитами до їх фактичної видачі вкладникам.

Сам по собі цей факт доволі прогресивний і демократичний. Щоправда, треба визнати, що Феміда трохи запізнилася з такою ухвалою. 

І ось чому. Якби це було на етапі економічної кризи 2008—2009 років, то ефект від прийняття такого рішення був би великим. Адже саме тоді банки грішили масовою несплатою відсотків за депозитами, термін дії яких уже скінчився, але повернення котрих вони розтягували в часі на півроку, а інколи й на цілий рік.

Безперечно, надалі фінансові установи не знущатимуться над своїми клієнтами, адже ті будуть захищеними.

У коментарі «УК» з приводу ухвали Верховного суду відомий юрист Ростислав Кравець зазначив, що віднині в Україні може розпочатися практика звернення громадян із позовами до судів на банки, які не сплачували раніше протягом певного часу їм такі відсотки за депозитами. «Суди напевне будуть цілком на боці колишніх вкладників. Звісно, банки проситимуть у Феміди застосувати в таких випадках практику позовної давності, проте не думаю, що суди прислухатимуться до цього. Таким чином, колишнім ображеним вкладникам буде просто вигравати такі справи», — додає він.

Паралель з такою ухвалою Верховного суду можна прослідкувати у досить цікавому законопроекті народного депутата Олександра Фельдмана «Про внесення змін до статті 1061 Цивільного кодексу України (щодо нарахування процентів на банківський вклад після смерті вкладника до дня, який передує поверненню вкладу спадкоємцю)».

Цей документ зареєстровано в парламенті 9 липня 2013 року. Безумовно, він має соціальне значення. Автор справедливо зауважує, що правозастосовна практика пішла шляхом припинення договору банківського вкладу внаслідок смерті вкладника.

Відомо, що нарахування відсотків на суму вкладу відповідно також припиняється. А спадкоємець, прийнявши спадщину, через шість місяців строку отримує суму вкладу і відсотки на банківський вклад, нараховані до дня смерті вкладника. Але ж якщо договір щодо банківського вкладу розірвано у день смерті вкладника, а банк повернув його спадкоємцеві суму вкладу тільки через шість місяців з цієї дати, виникає запитання: на якій правовій підставі банк користувався цими грошима? А такої правової підстави немає.

Таким чином, автор законопроекту впевнений, що банк у жодному разі не повинен уникнути сплати процентів за користування грошима вкладника в період після його смерті та до отримання суми вкладу спадкоємцем.

Цікаво, що в цьому суть документа підтримує і Головне науково-експертне управління Верховної Ради. Однак якою буде подальша доля законопроекту, поки що сказати важко.

Втім, наявний приклад — рішення Верховного суду України — дає надію, що й законопроект буде також успішно ухвалено і він таки слугуватиме на користь пересічним вкладникам банків.