На Черкащині добре пам’ятають свого земляка, заслуженого діяча мистецтв України, актора і режисера театру, кіно і телебачення, лауреата Республіканської премії імені Ярослава Галана та премії Фонду Тараса Шевченка Володимира Артеменка. Особливо шанують пам’ять про нього в Мельниках Чорнобаївського району. Тут у сільському будинку культури шанувальники творчості митця провели вечір пам’яті.

Володимир Артеменко увійшов в історію українського мистецтва як неперевершений режисер-кінодокументаліст. Частину його фільмів знято на Черкащині, зокрема і в рідних Мельниках. Найзнаменитіші з них — «Солдатські вдови» та «Мене вбито у Сталінграді» показали на XXXVIII i XXXIX сесіях Генеральної Асамблеї ООН як найкращі роботи, що глибоко розкривають трагедію, яку принесла війна. Акторські роботи Володимира Артеменка вирізняються правдивістю, тонким народним гумором і душевною теплотою. Кінофільми, в яких Володимир Артеменко часто був сценаристом, наголошували учасники вечора, національні за змістом, глибоко патріотичні, несуть добро, яке допомагає об’єднанню всіх людей на землі. 

У картинах Володимира Артеменка показано багато людей зі зламаними долями, самотніх, інвалідів, удів. Тема чорнобильського лиха, яке чорною хмарою прийшло на українську землю, особливо хвилююче розкрито у фільмі «Ой на горі калина».

Однаково правдиво режисер зображував своїх героїв і в документальних, і в художніх фільмах. Вони яскраво і тонко віддзеркалюють свій час і епоху. Характерно, що Володимир Артеменко постійно підтримував зворотний зв’язок з ними — спілкувався телефоном, через листування, нерідко герої заходили до нього в гості.

Цікаво, що й картини, бувало, допомагали в їхньому житті. Так, після перегляду в Мельниках «Солдатських вдів» правління колгоспу прийняло рішення про грошову надбавку до пенсії кільком удовам. Федір Городенко — воїн-інвалід, герой фільму «Мене вбито у Сталінграді» одержав автомобіль, а Григорій Мосійчук — фронтовик-полковник, герой фільму «Зійшов солдат на п’єдестал» — державну премію за створення пам’ятника визволителям Львова від фашистських загарбників.

Не поривав Володимир Артеменко творчих зв’язків з рідною Черкащиною. Тут, окрім знаменитих «Солдатських вдів», він зняв фільми «Школа в Сахнівці», «Сільський оркестр», «Літо з осінню стрічається».

Не закінчивши роботу над картиною про українську художницю, яка тривалий час прожила в США, але повернулася в Україну, Володимир Артеменко помер 2008 року. Учасники кінофесту переглянули фільм-портрет «Польові випробування української вдачі», який зняли про свого батька син Сергій Артеменко та донька Наталія Бутраєва, послухали виступи колег і друзів Володимира Артеменка, а також музичні вітання, зокрема аматорського народного хору «Житограй» Чорнобаївського селищного будинку культури.