Вперше за 68 років, відколи тут, на сільському цвинтарі, спочив знаний «артист скульптурної штуки» Григорій Кузневич, невелике село Ганачівка на Перемишлянщині зустрічало стільки поважних гостей. Так відзначили 145-річчя від дня народження одного з найталановитіших скульпторів України і Польщі.
У село Ганачівка родина відомих різьбярів — вихідців із села Брусно, що на Любачівщині (теперішня Польща), — потрапила під час операції «Вісла». Григорій Микитович провів тут свої останні роки життя. Улюбленим ремеслом заробляти на хліб насущний вже не міг: ремонтував годинники. Жив замкнуто в родині свого брата, не маючи відповідного кола спілкування. «Я мав усе і все втратив, зійшов на ніщо», — скаржився митець сам собі.
Один із дослідників його життя і творчості мистецтвознавець Теофіл Максисько дасть пояснення: «Епоха (Перша і Друга світові війни, переселення, бідність, мало замовлень. – Авт.) не дала змоги Григорію Кузневичу вписати гідну його таланту сторінку в історію європейського мистецтва».
Він піднявся із сільського різьбяра до професіонала завдяки таким львівським митцям, як ректор Львівської політехніки Юліан Захарійович та скульптор Юліан Марковський. Його скульптурні композиції зустрічають гостей міста Лева на центральному порталі будівлі вокзалу, у Стрийському парку, на вулиці Личаківській. У Польському Горинці він виготовив пам’ятник солдатові, який став символічним для всіх народів, розписав церкву в Чесанові.
Коли до Львова мав приїхати цісар Франц Йосиф, створити скульптурні композиції для нової промислово-торгової будівлі, тепер це музей етнографії, управа міста доручила молодому й талановитому Григорію Кузневичу.
Завдяки матеріальній підтримці митрополита Андрея Шептицького мав у 1899—1902 роках студії в школі красних мистецтв Італії. Тут його вчителями були Антоніо Алегретті та Франтішек Яковаччі, Феррарі та Ригер. Там його скульптури «Перший хлібороб», «Гончар» отримали першу і другу премії в конкурсах. Їх придбало для музеїв Товариство художників Польщі.
У залі Львівського музучилища увічнили його пам’ять і майстерність скульптурні погруддя Тараса Шевченка та Миколи Лисенка. На Личаківському цвинтарі екскурсантів обов’язково поведуть до оригінальних надгробків знаним особистостям Гілярію Еліясевичу та Євгенові Олесниць?кому.
Скульптор і художник Григорій Кузневич побував у Греції та Єгипті, в американській Філадельфії, де виготовив скульптури й орнаменти для українського храму. Його проекти пам’ятника Колумбові були представлені на конкурсі у США, а виготовив пам’ятник англійський скульп?тор. Скульптури Григорія Микитовича Христові та апостолові Петру біля храму в Сокалі на Львівщині мистецтвознавці прирівнюють до робіт відомого данського скульптора Торвальдсена. Та Кузневич про це вже не знає.
Остання робота Григорія Микитовича була скромною — меморіальна дошка загиблому сільському міліціонерові.
Внучата небога Григорія Кузневича Марія Кухар-Кузневич розповіла мені, що недавно побувала на вечорі пам’яті митця у львівському Марійському товаристві. Серед його організаторів був і «Простір громадських ініціатив», який очолює нащадок вихідців із села каменярів Брусно Станіслав Клосовський. Його бабуня зналася з Кузневичами. Тепер «Простір...» відновлює надмогильні пам’ятники бруснянських майстрів, цвинтарі у Польщі та в Україні.
На вечорі презентував свою книжку «Григорій Кузневич. Шлях тріумфу і забуття» автор ∂рунтовних видань із фалеристики Степан Пахолко. Власне, фалеристичні знаки — невеликі скульптурні медалі авторства Григорія Кузневича — й привели пана Степана в Ганачівку. Він каже: так захопився майстерністю скульптора, що взявся досліджувати його життя і творчість. В есе краєзнавця є чимало нових фактів із біографії неординарного українського скульптора Григорія Кузневича, якого в Польщі теж вважають своїм і довго шукали загублені сліди його останніх років.
для «Урядового кур’єра»
Ми в Google+