СИТУАЦІЯ. Сучасні технології вирощування урожаю  досить затратні. Якщо додати до цього різні стихійні та кліматичні явища, ризик значних збитків великий. 

В Україні зареєстровано понад 48 тис. виробників сільгосппродукції, і приблизно п’ята їх частина має понад 500 гектарів угідь. Але зі страховими компаніями торік було укладено всього 2 тис. 700 договорів. На Чернігівщині в зимово-літній сезон налічується 47 угод, а торік восени було лише три. 

Причини такої ситуації обговорювали страховики зі страхувальниками, зібравшись за «круглим столом». Зокрема заступник начальника головного управління агропромислового розвитку облдержадміністрації Михайло Корнієнко переконаний, що на цей процес має більше впливати держава, яка нині регулює його, не вступаючи у відносини страхування. Крім того, досі  договори не завжди враховували інтереси товаровиробника.   Але з приходом великих інвесторів (а вже сьогодні в області є господарі, котрі мають по 40 і 50 тисяч гектарів землі, тож хочуть запобігти ризикам) ситуація дещо зрушила з місця. Хоча цей процес ще дуже млявий.

— Якщо говоримо про зацікавленість між підприємствами і страховими компаніями, то це має бути врегульовано в самій угоді, яка відображала б інтереси як однієї, так і другої сторони. Нині не можу сказати про те, що є такі договори, які справді відпрацьовані у цьому плані і захищають інтереси виробника, — зауважив М. Корнієнко.

Як з’ясувалося в ході обговорення, саме такі угоди, спрямовані на максимальне задоволення потреб аграріїв та страхових компаній, розробили фахівці проекту  «Розвиток агрострахування в Україні», що реалізується під егідою Міжнародної фінансової корпорації. Заступник керівника проекту Ірина Гринюк окреслила ті проблеми, з якими сільгоспвиробникам доводилося стикатися досі: важко розібратися в тому, що саме пропонує угода, процедури не прозорі, існує багато різних методів застосування франшизи: дехто не гарантує виплат, якщо збитки не становлять 50%.

Тому було введено таке поняття як полісна форма, тобто на титульному листі виробник має всі ключові параметри страхової угоди: хто страхує, яку культуру, на яких полях і які ризики можуть бути, страхова сума і страхові виплати. Під час розробки документа було опитано понад 200 виробників: що б ви хотіли страхувати, що для вас актуально? Усі процедури із врегулювання збитків було описано більш як на 400 сторінках.  Страхувальники спочатку сміялися: навіщо і для кого це, мовляв, потрібно? Потім збагнули всю перевагу таких угод, в яких передбачено навіть те, що у страховому випадку виробник і страхувальник разом перебувають у полі. Вони разом рахують колоски, визначають вологість і той урожай, що з різних обставин був втрачений.

Дуже важко уявити картину, коли в країні одночасно потрапили в аварію геть усі автомобілі.  Але може настати засуха, і вся країна вимагатиме виплату за ризиками. Тож сподівання у справі вирощування врожаїв на  талан може обернутися дуже неприємними наслідками. Іншими словами, страховка не гарантує веселку над полем. Але у разі потреби вона компенсує збитки і вбереже господарство від фінансового краху.

— За зимовий сезон у нас було виплачено 2,4 млн доларів (19,2 млн грн), — сказала І. Гринюк. — Це невеликі виплати, але вони є.