Шевченків край допоміг відбудувати зруйновану школу в Слов’янську. Мама одного з учнів цієї школи зізнається, що вже збиралася переводити дитину до іншого навчального закладу. «Ми з чоловіком вирішили: якщо ці стіни притягують нещастя (ті ж міни чи снаряди), варто триматися від них подалі, — розповідає вона. — Та потім з’ясувалося, що руїни школи притягують добро. Причому допомога надійшла звідти, звідки її, чесно кажучи, ми не чекали. Бо як нам втовкмачували місцеві «патріоти» російські телеканали? Що, мовляв, західна та й центральна Україна готові зрівняти Донбас із землею і винищити всіх його жителів. Ми ж бачимо інше».

Слов’янська школа №15 однією з перших потрапила під обстріл. Сталося це ще у травні. «Перша міна вибухнула перед фронтоном: на першому поверсі понівечило рами вікон, а на другому й третьому вилетіли всі шибки, — згадує директор Наталя Гелюх. — Друга міна, пробивши велику дірку в даху, влучила прямісінько в актову залу. Розпочалася пожежа і знищила всі наші приготування до свята останнього дзвоника…» А потім руйнуваннями в Слов’янську важко було когось здивувати. Допомога школі прийшла з Черкащини.

— Здогадуюсь про почуття голови Черкаської облдерж адміністрації Юрія Ткаченка, коли він уперше побачив нашу понівечену школу, яку ми перед тим відремонтували, — каже директор. — Ми дуже вдячні всім черкасцям, адже окрім ремонтних робіт вони ще й привітали нас із своєрідним новосіллям: подарували оргтехніку, комп’ютери, канцелярське приладдя, книжки. І вчителі, і батьки, і діти дуже зворушені цією допомогою».

На підтвердження цих слів завідувач шкільної бібліотеки Катерина Нілова залюбки демонструє нові надбання, які привезла делегація керівників, освітян та громадських активістів Черкаської області. Серед книг «Кобзарик» для наймолодших, репринтне видання «Кобзаря», «Листування Т. Г. Шевченка», «З Кобзарем у серці», «Шевченкіана Черкащини» тощо, якими тепер користуються школярі та педагоги.

Відремонтована й причепурена школа №15 нині дещо нагадує нову копійку. А на спомин про недавній лихий період залишилася воронка від однієї з мін, що вибухнула за кілька метрів від приміщення школи. Втім, цей «експонат» далеко від людських очей. Зате на видному місці, прямо біля входу, є нагадування про добру справу людей, які у скрутний час прийшли на допомогу. На меморіальній дошці, встановленій до 200-річчя Т. Г. Шевченка, є й такі слова: «Школу №15 м. Слов`янська відбудовано коштом Черкаської області». І всі ці реалії змушують дорослих і дітей знову згадати пророчі рядки Кобзаря:

«Той мурує, той руйнує.
Той неситим оком
За край світа зазирає,
Чи нема країни,
Щоб загарбать і з собою
Взять у домовину…»