Цьому посприяла обласна програма розвитку аеропорту «Полтава» на 2017—2020 роки. Полтавський аеропорт перестали використовувати за призначенням на початку 1990-х. А до того, з 1960-х років, там базувалися дві ескадрильї літаків Ан-2 (так званих кукурудзників), що спеціалізувалися на хімроботах, і ескадрилья, яка займалася транспортними та пасажирськими перевезеннями. Прилітали сюди й рейсові важкі літаки типу Ан-24.

У публікації «Повітряні одіссеї Юрія Неляпіна» («УК» №8 за 17 січня 2017 року) ветеран праці полтавець Юрій Неляпін, який 28 років відпрацював авіадиспетчером і штурманом у колись орденоносному місцевому авіазагоні, згадував: «Бувало, сидиш біля локатора, ми його називали «ромашка», а бортів як насуне, що й спітнієш. Іноді за годину до 10 бортів прилітало. Той зі Львова на Донецьк прямує, інші — на Київ, Сімферополь. Один на висоті 900 метрів літає, крутиться, другий — на 400, третій заходить на посадку, четвертий прилетів із порушенням графіка, п’ятий вирішив потренуватися».

Але особливо важливу народногосподарську функцію виконували саме «кукурудзники», що тут базувалися. За словами ветерана, у 1990-х вони тільки в Полтавській області машинами Ан-2 і Мі-2 обробляли понад мільйон гектарів сільгоспугідь. І стояло завдання нарощувати обсяги обробітку, бо в певні роки сільгоспугіддя краю дуже потерпали від довгоносиків, попелиці, інших шкідників, які могли за лічені дні знищити чи не половину майбутнього врожаю. Треба було оперативно рятувати посіви. Майже за кожним районом було закріплено літак чи навіть кілька.

Бували дні, коли над ланами Полтавщини одночасно літали до 55 літаків і вертольотів. Упоравшись із завданнями у себе вдома, полтавські цивільні льотчики поспішали на допомогу рослинникам Криму й Росії, Середньої Азії і Балтії. А оскільки ще живі люди, які були свідками минулої величі місцевого авіазагону та його аеропорту, то в Полтаві на всіх владних рівнях періодично виникали ідеї про необхідність ту славу відродити. Нехай і не в колишніх масштабах — це нині й не потрібно — бодай частково. На щастя, збереглися злітна смуга й інфраструктура аеропорту. Ідеї стихійно виникали, але до практичних дій справа дійшла тільки тепер, після ухвалення на сесії обласної ради програми розвитку аеропорту «Полтава» на 2017—2020 роки. Депутати підтримали її більшістю голосів, з обласного бюджету на це спрямують понад 74 мільйони гривень, решту — понад 270 мільйонів (загальне фінансування — 351 мільйон) — з державного.

— Є два проекти, які ми хотіли б реалізувати: проект огорожі й термінала. Виготовлення проекту реконструкції термінала під міжнародний пункт пропуску обійдеться в 662 тисячі гривень, оснащення периметра аеропорту зовнішнім огородженням із панелей та сітки, згідно з вимогами авіаційної безпеки, — 350 тисяч, а виконання робіт — 8 мільйонів 670 тисяч гривень. Звернемося до Міністерства інфраструктури щодо реалізації цих проектів, адже на аеропорти України передбачено цього року 4,5 мільярда гривень. Також першочергове цьогорічне завдання — погашення заборгованості та виплата заробітної плати, — каже перший заступник голови Полтавської облдержадміністрації Андрій Пісоцький.

На придбання спецтехніки в 2017—2020 роках для обслуговування повітряних суден планують витратити майже 36 мільйонів гривень.