На початку року в Україні почали реформувати  одну з найбільш закритих галузей системи охорони здоров’я — систему психіатричної допомоги. За словами головного позаштатного психіатра МОЗ Ірини Пінчук, передовсім  працювали над нормативною базою, яку слід узгодити з європейським законодавством, що його ратифікувала Україна.

Новим напрямом роботи стала міжвідомча взаємодія: «Ми не хочемо працювати самі. Соціальні проблеми психіатрії  —  це не тільки компетенція лікарів, а й соціальних працівників, психологів, які працюють в Міносвіти, МВС, пенітенціарній службі»,  — пояснила вона, додавши,  що  питаннями допомоги  людям із психічними проблемами, окрім МОЗ, займаються ще 9 міністерств і відомств.  Поки що проведено   міжвідомчий круглий стіл, на якому вперше обговорили питання  взаємодії, підписано меморандум із пенітенціарною службою і триває робота над створенням координаційної ради з питань міжвідомчої взаємодії.

«Ми  нарешті отримали та проаналізували  коротку інформацію про стан  допомоги в інших міністерствах і відомствах»,  — повідомила Ірина Пінчук. 

Окремо зосередилися  на змінах у дитячій психіатрії. «Насамперед ідеться про концепцію цього реформування», — повідомив головний позаштатний дитячий психіатр МОЗ Ігор Марценковський. 

Згідно  з відповідним наказом профільного міністерства, в  системі психіатричної допомоги дітям мають відбутися істотні зміни.  Передовсім фахівці наполягають на відокремленні допомоги  дітям  від допомоги дорослим, відкритті відповідних відділень у багатопрофільних лікарнях та зміщення акцентів зі9 стаціонарного на амбулаторне лікування.

«Діти повинні отримувати  допомогу окремо від  дорослих. Випадки, коли   такі діти соціально небезпечні, поодинокі.  Більшість із тих, що потрапляють до психіатричних лікарень, в інший час можуть спокійно лікуватися з приводу соматичних захворювань у багатопрофільних дитячих лікарнях. І навіть персонал подекуди не знає, що ця дитина має якісь проблеми, пов’язані із психіатрією. Тому нам треба прибрати цю стигму», — наголосив він.

Водночас  ми маємо, з одного боку,  велику кількість неефективних ліжок,  які подекуди просто заповнювали дітьми з інтернатів, а з іншого — проблеми  дитячої психіатрії, де бракує  відповідної допомоги:  приміром, при тяжких розладах харчової поведінки, неврозах, при розладах спектра аутизму. Наприклад,  які батьки при здоровому глузді  покладуть свою доньку з анорексією до вітчизняної психіатричної лікарні? 

«Лікарні є, але дуже часто спектр послуг у них не задовольняє  батьків, і вони не хочуть лікувати там своїх дітей», — повідомив фахівець. Немає в  Україні й жодного державного реабілітаційного центру.

 Процес обіцяє бути тривалим. По-перше, тому що реформування цієї галузі не може бути революційним, по-друге, зміни, звичайно, не можливі без відповідного фінансування. «Тепер регіони мають створити власні регіональні концепції надання допомоги й узгодити її з вимогами наказу», — зазначив Ігор Марценковський і уточнив, що про конкретні часові рамки говорити важко, оскільки процес вимагає наявності відповідних коштів у регіонах. 

Крім того, цього року також переглянули показання для  санаторно-курортного лікування дітей. Нові поправки скоротили наявність протипоказань з боку психіатрії, які обмежували доступ таких дітей до санаторно-курортного лікування. Зокрема, якщо раніше діти не могли лікуватися в санаторіях через майже всі психічні  розлади, то нові вимоги звужують протипоказання лише до гострих, тяжких захворювань.  

За твердженням фахівців МОЗ, люди із психічними розладами в переважній кількості не є суспільно небезпечними. Тому загальна ідея концепції реформування — допомогти і сприяти  інтеграції в суспільство. «Користі від ізоляції немає жодної. Науково доведено, що показники розвитку таких дітей в звичайних умовах кращі, ніж в інтернатних закладах, навіть добре обладнаних», — наголосив Ігор Марценковський.