ПАРТНЕРСТВО. На Чернігівщині розпочалася друга фаза спільного проекту ЄС та програми розвитку ООН.

Чи можуть жителі депресивного села різко змінити життя на краще? Здавалося б, така можливість на грані фантастики. Хіба що спонсор дуже зацікавлений з’явиться чи виробництво якесь велике запрацює. А якщо згадати, що громада —  великий чоловік?

Напевне, не раз  ішлося про долю села Сядрине Корюківського району. Та не були перспективи райдужними, з якого боку не поглянь. Завод з переробки льону — основне джерело роботи місцевих жителів — наказав довго жити. Зносилася й занепала вся інфраструктура села: школа, лікарська амбулаторія, будинок культури. Навіть нормальна питна вода вважалася недосяжною розкішшю: старий водогін, побудований у 80-х роках минулого століття, обслуговував лише 40 відсотків місцевих жителів, і то не належним чином, бо часто траплялися пориви. Особливо напруженою була ситуація влітку, коли й колодязі, якими користувалася більшість сядринців, пересихали. І все це на фоні екологічного лиха — село належить до постраждалих унаслідок аварії на ЧАЕС.

Зневіра у власних силах, брак надій на краще життя породжували апатію та байдужість до всього навколо. Навіть ставок —  окрасу села — самі ж мешканці перетворили на сміттєзвалище. Чи треба говорити, що майбутнє населеного пункту бачилося таким же темним, як і його неосвітлені нічні вулиці?

І хоч кажуть, що одна ластівка весни не робить, одначе ця зробила: звістка про спільний міжнародний проект «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду» повернула життя в селі у зовсім інше русло.

— Спочатку у людей була недовіра — до проекту, до влади і до власних можливостей, — каже Сядринський сільський голова Олександр Савченко. — Та вже перші збори сільської громади, на яких були визначені найболючіші проблеми, котрі згодом лягли в основу мікропроектів, показали, що переміни на краще  можливі.

Навіть головне питання — фінансове — виявилося не таким уже нездоланним. Адже 50% коштів на реалізацію визначеного завдання надходять у вигляді гранту від організаторів проекту, ще 45% — з районного і обласного бюджетів і 5% збирається громадою. Тож у Сядриному було прокладено 1400 метрів водогону, котрий охопив усе село. Члени громади повірили в те, що разом здолають усі труднощі, сповнилися ентузіазмом і вже по-справжньому засукали рукава.  Другим проектом, який виявився їм під силу,  було освітлення центральних вулиць села, третім — розчищення і зарибнення ставка, четвертим — заміна у школі 80 віконних блоків на енергозберігаючі, що дало змогу заощаджувати тепло у класах і менше витрачати вугілля на обігрів приміщення. 

Те, що в усіх цивілізованих країнах входить у поняття  «якість життя», стало доступним і в невеликому поліському селі. Це заохотило його мешканців на реалізацію інших проектів. Зокрема, на базі місцевої лікарської амбулаторії нині створюється центр «Здоров’я», який вміщує тренажерний зал, кімнату для релаксації, зал для занять тенісом.