Активістка Катерина Валевська збирає державні прапори по всій країні. З міста в місто вона їде, щоб прапор миру підписали його жителі. 122 і 123 прапори приєднали в Сєверодонецьку.

«Наша акція має на меті пройти всю країну, принести дух патріотизму, вшанувати пам’ять Небесної Сотні та героїв АТО і від міста до міста приєднати прапор, щоб силою думки, віри і молитви зупинити в Україні війну», — каже Катерина Валевська.

Вона киянка, її 25-річний брат — у Небесній Сотні. 14 вересня 2014 року разом із друзями вони починали цю Велику українську ходу. З Києва поїхали до Білої Церкви і далі — на захід України. Однак, каже, що в Чернівцях уже залишилася одна, бо люди не витримали: спочатку хода йшла без зупинки, щодня нове місто. Катерина Валевська дозволила собі зупинитися лише після 120 днів, 11 січня, вже наступного року, коли привезла на Майдан Незалежності у День Злуки перші прапори, які підписали люди на заході та сході країни.

«Навіть для себе зробила таке випробування, бо настільки мені було боляче за те, що відбувається в Україні — гинули наші найкращі сини, я бачила зраду, це зіштовхнуло між собою людей: там «бандери», там «карателі», усюди вороги. Хотіла таким чином пройти всією Україною і подивитися, як воно відбувається, — згадує свої перші відвідини Луганщини пані Катерина. — І коли прийшла на схід, перший прапор  приєднали в селі Половинкине, у батальйоні «Айдар», бо це наш перший добровольчий батальйон, сформований на Майдані. Далі додалися прапор Старобільська і прапор у Привіллі, коли Лисичанськ звільнили. То був саме той прапор, який сепаратисти зривали й топтали ногами».

Далі Велика українська хода вирушає до Новоайдара, Щастя та Станиці Луганської.

А ще хода тепер шириться інтернетом. І пані Катерині телефонують з різних країн люди, які хочуть долучитися, — вони пишуть слова любові до Батьківщини на державних прапорах України в Берліні, Нью-Йорку та Нижній Саксонії (Англія).