Вчені з США, Канади та Франції з 2012 року вивчали за допомогою марсохода НАСА Curiosity поверхню марсіанського кратера Гейл. Вони з'ясували, що колись у ньому було солоне озеро, але воно висохло понад 3 мільярди років тому. Швидше за все, зникнення озера було пов'язане з глобальним висиханням на поверхні всього Марса. До цього планета неодноразово переживала сухі і вологі періоди. Тоді озеро то пересихало, то відновлювалося. Дослідники знайшли у марсіанському озері багато спільного з земними водоймами поблизу містечка з назвою Альтіплано, яке знаходиться недалеко від кордону Болівії та Перу. Стаття про це опублікована в свіжому номері журналу Nature Geoscience.
Кратер Гейл – це величезний кам'янистий басейн діаметром 154 км, що утворився приблизно 3,6 мільярда років тому, коли на Марс впав великий метеорит. З тих пір його геологічні структури «записували» історію Червоної планети. Осілі на дні кратера породи багато можуть розповісти про атмосферні умови і хімічний склад, що нагромаджувалися там у різні епохи. Інформація про те, які хімічні елементи були присутні в рідкій воді в той час, допоможе більше дізнатися про можливості існування життя на Марсі.
Про присутність у далекому минулому в кратері рідкої води говорять сульфатні мінерали і глини, які утворюються у воді при різних умовах. Дослідження показало, що древнє озеро, можливо, один раз висихало, а потім відновлювалося. Швидше за все, в періоди посух на місці великого озера утворилися соляні ставки, в яких кристалізація мінералів відбувалася особливо активно. Важко сказати точно, наскільки великі були ці ставки, але саме озеро в кратері Гейл існувало протягом тривалого часу, від декількох сотень до, можливо, десятків тисяч років. Подальші дослідження допоможуть дізнатися, скільки епізодів висихання і відродження відбулося в озері до того, як Марс перетворився на мляву пустелю.
Але чому солоні озера в результаті висохли? За наявними даними, близько 4 мільярдів років тому магнітне поле Марса різко ослабло. Це призвело до посилення впливу на його атмосферу сонячного вітру і радіації, через що за наступні мільйони років Марс втратив значну її частину. З втратою більшої частини атмосфери тиск на поверхні планети став меншим, а температура нижчою. В результаті вода в рідкому вигляді перестала існувати, перетворившись на лід або випарувалася. Марс став сухим.
На думку авторів роботи, солоні озера на Марсі дуже схожі на земні озера, які знаходяться на посушливому високогірному плато в Андах. У цій місцевості річки і струмки з гірських хребтів течуть не до моря, а зберігаються в закритих басейнах, подібно до того, як раніше це відбувалося в кратері Гейл. Така гідрологія створює озера, рівень води в яких сильно залежить від клімату. У посушливі періоди озера Альтіплано стають дрібними через випаровування, а деякі навіть повністю висихають. До того ж місцевість Альтіплано в основному вільна від рослинності, що робить регіон ще більш схожим на Марс.
Орест ГОРЯНСЬКИЙ
для «Урядового кур’єра»
Ми в Google+