Георгій-Григорій ПИЛИПЕНКО
для «Урядового кур’єра»

Її прем’єра відбулася в рік Помаранчевої революції. Режисер Станіслав Мойсеєв втілив своє досить волюнтаристичне бачення «Аристократа» за п’єсою Ірени Коваль (США). Головний персонаж — Актор, який мріє про роль Мазепи, — був написаний для Олексія Вертинського.

До речі, це друга постановка Мойсеєва (тоді — режисера Молодого театру) твору Ірени Коваль. Перша була у 2002 році за п’єсою «Поганські святі». На сцені Молодого вона отримала назву «Лев і Левиця». Графа Толстого, великого і ницого, зіграв Богдан Ступка, на якого і писалася роль класика світової літератури.

«Маринованого аристократа» Мойсеєв поставив у жанрі трагіфарсу. Головний герой, зацькований коханою дружиною за безгрошів’я, їде заробітчанином у Лондон. Там він доглядає за старим подружжям, яке прагне, щоб у їхньому нудному житті щось відбувалося. Ось Актор і влаштовує їм це «щось». Він стає режисером їхнього забезпеченого життя, занурює аристократів у реалії історії України — як мазепинської доби, так і базарних 1990-х. Занепокоєний зрадою ощасливленої лахами дружини, він прагне до Києва. Однак фантасмагоричні розваги з британцями закінчуються смертю заробітчанина. Улюбленого слугу вони… замаринували.

На прес-конференції з нагоди 10-річчя прем’єри Станіслава Мойсеєва не було — він на театральному фестивалі в Грузії. А Ірена Коваль щойно повернулася з Тбілісі. Американський драматург розмірковує: «Метафора виростає з побуту. Метафора про замаринованість українців за останні 10 років стала актуальнішою. Україна вибухнула з банки чорного абсурду трагедією на Майдані. Прагматично-стерильна Європа не дає вам конкретної підтримки, хоче запхати назад у банку. Щоб постати самостійною державою, вам потрібно талановито і шляхетно імпровізувати на міжнародній арені».

Валентина Грицук — театрознавець, керівник проекту «Театральна родина України» зазначає, що суспільно-психологічна проблематика «в «Маринованому аристократі» вгадана драматургом і загострена режисером. Він додав ексцентрики, фантасмагорії і залишив відкритий фінал. П’єса ставить запитання і не дає відповідей. Здебільшого в американських творах у фіналі все з’ясовується. Ірена в творчості більше європейка».

На прес-конференції були всі актори, що задіяні у виставі: заслужений артист України Олексій Вертинський, Вікторія Авдєєнко, Ірма Вітовська, народний артист України Валерій Легін.

Завжди розкутий у спілкуванні Олексій Вертинський розмірковує: «Чимало колег ставлять собі запитання: навіщо вони щовечора виходять на сцену? Їм нічого відповісти собі і сказати глядачу. Я хочу, щоб глядач вийшов натхнений п’єсою. Текст невичерпний, там стільки кодів. Але я не тексти граю, а те, що за текстом».

Головний режисер театру Андрій Білоус, знайомий українському глядачу по фільму Саніна «Мамай», називає день святкування вистави визначним і сподівається, що вона йтиме з аншлагом не один рік. «Режисер Мойсеєв час від часу вносить правки. Найцінніше в театрі — це зв’язок з глядачем: дотик своїм «я» до того, що відбувається на сцені, з якої в глядачів вкладали енергію спротиву, і вони вчилися долати в собі байдуже споглядання. Отож у Революції гідності є заслуга і нашої вистави».