ДАТА 

Житомирська область з’явилася 22 вересня 1937 р. в результаті «розукрупнення»
 

Древня земля літописних древлян і житичів на мапі країни має вигляд дорогоцінного каменя, в якому поєдналися зелень могутніх лісів і синь водних плес численних річок і озер, золото стиглих ланів і таємничий відблиск підземних багатств краю: від унікальних покладів знаного у всьому світі облицювального каменю до величезних родовищ титану, вапняку, кварцитів.

Нині Житомирщина забезпечує чверть загальнодержавного випуску взуття і майже п’яту частину виробництва панчішно-шкарпеткових виробів та пошиву чоловічих костюмів. Стараннями лісівників з року в рік вона приростає лісами, десята частина загальноукраїнських площ яких припадає саме на нашу область.

За останні 2,5 року тут подвоєно валовий регіональний продукт та забезпечено завдяки цьому першість у державі за темпами приросту промислового виробництва. Селяни другий рік поспіль збирають рекордний для краю урожай — 1,5 млн тонн зернових, а за чисельністю поголів’я корів область нині на почесному першому місці в державі. Не меншої уваги заслуговує його історія — непроста, звитяжна і повчальна.

Танцюють солісти дитячого обласного ансамблю «Сонечко». Фото Михайла ШПАКА

На час краху Російської імперії Житомир був адміністративним центром Волинської губернії. 3 червня 1925 року замість губерній створили 41 округу, чотири з яких — Житомирська, Бердичівська, Коростенська і частково Білоцерківська — охоплювали нинішню територію області.

До речі, це був період активного створення національних сільських рад. На Житомирщині функціонували чеські, польські, німецькі, єврейські і навіть… російська сільрада у місцях компактного проживання цих національних меншин. Крім того, на сьогоднішній території  діяли три національних райони: один польський і два німецьких. Та вже починалися часи, що поклали край здійснюваній в Україні державній політиці українізації та сприяння культурному розвитку і автономізації нацменшин.

IV позачергова сесія ВУЦВК 9 лютого 1932 року ухвалила фактичне повернення до… губернського поділу. Для початку в Україні створили п’ять величезних за розмірами областей, в тому числі Київську та Вінницьку в складі відповідно ста (!) та 71 адміністративних одиниць.

Уже 22 січня 1935 року Москва ухвалила постанову… «Про розукрупнення районів УСРР»! У результаті на території сучасної Житомирської області стало 33 райони, з яких 29 та Житомирська міськрада входили до Київської області, а ще 4 та Бердичівська міськрада — до Вінницької.

Зрозуміло, що результат реорганізації виявився нульовим. Тож 22 вересня сумнозвісного 1937 року у зв’язку з «розукрупненням Київської області» було створено Житомирську область.

Якщо порівнювати кількість населених пунктів Житомирщини, що перебували на обліку в 20-х роках минулого століття, і станом на 01.10.1941 року (парадоксально, але саме за німецької окупації вперше після лихоліть колективізації і Голодомору було проведено докладний і точний перелік населених пунктів області), то вражає, що безслідно зникли сотні хуторів і невеликих сіл разом із їхніми жителями.

Не менш згубними вже у післявоєнний час стали планомірно здійснювані заходи з укрупнення сільських рад та ліквідації «неперспективних» населених пунктів.

Крім того, тодішня, радянська влада розгорнула справжню «війну» з історичною пам’яттю, зафіксованою в історичних назвах.

Нинішньому практично незмінному поділу Житомирщини на райони, відновленому за правління Брежнєва, вже понад сорок років. Звісно, з часом украй потрібна суспільству стабільність має здатність перетворюватися у застій, однак, як свідчить історія, «революційні» адміністративно-територіальні зміни часто обертаються  значно більшою бідою.

ДОВІДКА «УК»

Житомирська область утворена 22 вересня 1937 року. Площа 22,9 тис. кв. км (5% території країни). Населення 1,3 млн осіб, 42% якого проживає в сільській місцевості.