Японські вчені спільно з американськими геологами та енергетиками запускають проект із розробки запасів гідрату метану під вічною мерзлотою. Місце його проведення – Аляска, регіон Норт-Слоуп. Це найпівнічніша частина штату. Тут можна проводити амбітні експерименти без ризику для екології і населення, чого позбавлені японці у себе вдома –тому вони готові щедро інвестувати в проект.

Японія – країна без енергетичної природної сировини, найбільший світовий імпортер вуглеводнів. У той же час японські острови буквально оточені покладами гідрату метану, відомого як «горючий лід». Це комбінація з води і газу, яка утворилася під тиском величезної маси води і температурі близько 0 градусів. Варто піднести до жмені пального льоду сірник, як він почне спокійно горіти, як звичайний метан. А черпати речовину можна прямо з морського дна, де його надзвичайно багато.

Проблеми виникають, коли постає питання про промисловий видобуток гідрату. Він вкрай нестабільний, і якщо витягувати сировину на поверхню кубометрами, можливий витік газу. Неможливо витягнути з грунту тонни гідрату, і не розгубивши сам газ та не зруйнувавши структуру підводної гряди. Адже мова йде про сейсмоактивний регіон. У японських вчених є напрацювання з вилучення метану, але у них немає відповідного майданчика для експериментів.

Аляска з її вічною мерзлотою може стати відмінним полігоном для такого експерименту. Вже доведено, що найзручніше подавати тепло всередину свердловин, розтоплювати там гідрат і відкачувати на поверхню тільки сам метан. Технології не дуже складні, завдання доставки обладнання в крижану пустелю і пошуку відповідних джерел енергії теж можна вирішити. Питання в іншому – що робити, якщо затія увінчається успіхом?

Перенести наземну бурову станцію на морське дно без нових масштабних досліджень і доробок все одно не можна – а це питання політики і суспільної довіри. Вільно добувати на Алясці газ США японцям точно не дозволять. Звичайно, американці і самі можуть перейти від розробки сланців до освоєння гідрату метану, використовуючи японські технології. Особливо, якщо врахувати, що саме в «горючому льоді» міститься майже третина всього вуглецю корисних копалин на Землі, решта – це нафта, вугілля і газ.

Орест ГОРЯНСЬКИЙ
для «Урядового кур’єра»