Жителів багатьох сіл Кам’янського району давно турбують проблеми з якістю питної води. Ось і в Косарях селянам доводилося споживати забруднену воду, що негативно позначається на їхньому здоров’ї. Брудна вода текла старим комунальним водогоном, значне перевищення нітратів виявляла санітарна служба в колодязях. Подібна ситуація спостерігалася і в сусідніх селах. Як свідчать матеріали перевірок, у районі значне перевищення вмісту нітратів у криницях виявляють останнім часом у більшості проб.

У Косарях вирішили махнути рукою на численні обіцянки керівників різного рангу виправити ситуацію і взятися за діло самі, сільською громадою. Люди створили кооператив, зібрали 350 тисяч гривень і виготовили проектно-кошторисну документацію на новий сучасний водогін. І навіть розпочати роботи. Але у зв’язку з підвищенням вартості робіт і матеріалів суми виявилося замало. Довелося будівництво призупинити.

Минуло відтоді шість років. Село жило сподіваннями, але і їх поступово стало втрачати. Прикидали і так, і сяк. Все-таки не кілометр і не два прокладати, а цілих сім. Тут і техніка потрібна, й гроші. Ініціатори стукали у всі владні двері, однак далі обіцянок справа не рухалася. Та ось за діло взявся один з народних обранців, якому вдалося розворушити обласну та районну владу, щоб таки розв’язали проблему. І допомогло.

Будівництво водогону відновили торік. Для цього з Державного фонду регіонального розвитку надали та повністю освоїли майже 2 мільйони гривень. Замовником виступив департамент капітального будівництва облдержадміністрації. Реконструювати свердловину і придбати водонапірну башту допомогло місцеве СТОВ «Зоря». Окрім цього, на реалізацію проекту 200 тисяч гривень надійшло із сільського бюджету.

І ось урочисті хвилини відкриття новозбудованого водогону. У багатьох сільських помешканнях радісно відкрили новенькі крани, з яких потекла не мутна рідина, а чиста й смачна вода. Приміром, у домоволодінні Андрія Години, який з родиною живе на вулиці Першотравневій, цим дуже задоволені. Як розповів батько двох діток, до цього воду їм привозили в цистернах із заводу, але й там вона була не найвищої якості. А на цю подію очікували майже 10 років.

Як говорили на відкритті водогону, громада таки добилася свого і завдяки наполегливості та цілеспрямованості поліпшила життя односельців. Однак у сусідніх селах подібні проблеми, на жаль, залишаються.