Віктор ШПАК,
«Урядовий кур’єр»

У місті Малині на Житомирщині водій легковика припаркував свій «Renault Symbol» навпроти виїзду пожежних автомобілів із ангару. Цим він фактично заблокував роботу рятувальників, які кожної миті можуть отримати тривожний дзвінок про допомогу.

Слова вогнеборців про неприпустимість таких дій горе-автовласник проігнорував. Отож йшлося аж ніяк не про банальну неуважність, через яку людина у чужому місті не помітила знаку про заборону стоянки та випадково зупинила своє авто там, де цього робити не можна за будь-яких обставин.

Рятувальники вимушені були викликати поліцейських, які, приїхавши на місце подій, взялись за оформлення протоколу про порушення правил дорожнього руху. У відповідь водій, прагнучи уникнути адміністративного покарання, спробував залишити місце правопорушення та скоїв наїзд на поліцейського, зламавши йому ліктьовий суглоб та спричинивши забій коліна.

Здавалось би, потрібно бути ідіотом, щоб заради уникнення відносно невеликого штрафу стати фігурантом кримінальної справи за ч. 2 ст. 345 Кримінального кодексу України (умисне заподіяння працівникові правоохоронних органів тілесних ушкоджень), якою передбачено покарання до п’яти років обмеження або позбавлення волі.

Однак сумний приклад, що мав місце ще 5 лютого 2019 року в с. Старий Любар Любарського району Житомирщини, свідчить про протилежне. Там у розпал дня водій іномарки зупинив своє авто просто посеред перехрестя. На зауваження поліцейських відповів нецензурною лайкою і, як толерантно записано у протоколі, «погрозою застосування фізичної сили», за що, до речі, ч. 1 вже згадуваної ст. 345 передбачає до трьох років обмеження або позбавлення волі.

Спілкування поліцейських із правопорушником, який у людному місці у розпал дня наочно демонстрував численням перехожим, що можна нахабно принижувати і ображати людей у формі при виконанні ними посадових обов’язків, завершилось тим, що водій рушив із місця та травмував одного із правоохоронців. У аналогічній ситуації американські копи без роздумів застосували би табельну зброю та не мали би після цього жодних проблем, бо неадекватний водій за кермом – реальна загроза всім, хто може трапитись на його шляху.

Натомість в Україні все із точністю до навпаки. Навіть якщо керманича автомобіля переслідує кілька екіпажів патрульних, то застосування ними зброї для зупинки невідомих, які можуть виявитись до зубів озброєними терористами – злочин, за який вже традиційно судять нашого захисника, а не злісного правопорушника, який сам поставив своє життя під загрозу.

У Старому Любарі гнатись за неадекватним водієм сенсу не було, бо його особа добре відома місцевим копам. Правопорушник на момент вияву ним злісної непокори законним вимогам правоохоронців уже був підозрюваним в кримінальному провадженні, пов’язаному із майновим злочином.

Здавалось би, після умисно наїзду на поліцейських чоловік уже точно дивитиметься на небо через решітку. Однак судовий розгляд цієї кримінальної справи донині не завершений, а жителі не тільки Старого Любара отримали наочний урок від нашого найгуманнішого суду, що образа поліцейських і навіть фізичне насильство над ними – справа безкарна.