ФЕСТИВАЛЬ. Всеукраїнський фестиваль художньої творчості інвалідів «На крилах надії» зібрав у Чернігові 165 учасників із 23 областей України. Ці люди як ніхто знають, що тіло може бути недосконалим, скутим і неслухняним. Та душа завжди знайде вихід. Так сталося і з Надією Дунич із села Уторопи Косівського району на Івано-Франківщині.

Багато років вона працювала майстром-кондитером і не уявляла свого життя  інакшим. А потім доля, яка здавалася такою світлою і радісною, зненацька махнула чорним крилом: із жінкою стався нещасний випадок, внаслідок якого постраждали рука й нога. Переживши чотири операції, депресію від усвідомлення, що вже нічого не буде так, як раніше, вона несподівано побачила уві сні Божу Матір та Спасителя. Прокинулася з бажанням зафіксувати їхні образи на полотні, хоч до того вишивкою не займалася.

Минуло три роки, упродовж яких пані Надія вишила десятки картин. Навіть поважне журі фестивалю захоплено зітхало, розглядаючи творчий доробок жінки.

А поряд викликали добру усмішку дивовижні квіти з гребенястими півнями на рушнику майстрині Ольги Бочковської та картини митця Івана Корнієнка із селища Приазовське Запорізької області. Це ж яким гарним свекром треба бути, щоб зробити такий красивий портрет власної невістки!

Не можна було пройти повз матрьошку у вигляді хвацького морячка, яку зробила майстриня з Маріуполя Ольга Кечеджи. Він ніби говорить, що кожен справжній чоловік повинен рано чи пізно кинути якір у родинному колі. А молода учасниця виставки із Севастополя Жанна Коптенко методом клаптикової пластики зобразила дивовижно романтичну Севастопольську бухту з веселками над кораблями. Це так символічно і для життєвих ситуацій — після негоди побачити райдужні крила. Навіть не має значення, природне це явище, чи створене пензликом.