Наступний рік на Тернопіллі обласна рада проголосила Роком Дмитра Вишневецького

Понад три століття рід князів Вишневецьких творив історію України. Як, зрештою, і Європи. Дмитро Вишневецький ще  добре відомий під іменем Байди. З ним пов’язана доба виникнення Запорозької Січі. Михайло-Серватій, якому судилося стати останнім із Вишневецьких, був одним з провідних діячів просвітництва в Україні. Він започаткував у резиденції книгозбірню, яку вважали однією з найбільших приватних бібліотек Європи ХVІІІ ст. Звісно, кожен із представників цієї елітної родини  залишив у національній історії особливий слід: хтось — світлий, а хтось, навпаки, став, кажучи словами гетьмана Богдана Хмельницького, лютим ворогом козаччини.

Одначе всі вони вийшли-вилетіли у світи з одного гнізда, яке звили у селищі Вишнівець, що на Тернопільщині. Від назви цього населеного пункту отримали і прізвище. А ще залишили нащадкам палац.

Нині ця пам’ятка архітектури та історії перебуває у віданні Національного заповідника «Замки Тернопілля». Недавно в палаці відкрили нову залу, а разом з нею — й експозицію старовинних меблів і портретів.

Науковий співробітник заповідника  Любов Шиян  зазначає, що  відновлення палацових інтер’єрів дасть змогу не лише розкрити цілісний характер пам’ятки, а й надати їй меморіальних рис, пов’язаних із визначними особистостями та важливими подіями національної історії. Меблі, звісно, теж додають художності в оздобленні приміщення, а з погляду історії слугують ще й наочністю  побутових традицій, технічних можливостей певної епохи.

Щоправда,  старовинні меблі, які виставили у палаці, не належали Вишневецьким,  вони — з фондів інших музеїв. А переважну частину колекції живопису  палацу становили портрети рідних і представників споріднених родів, відомих тогочасних польських та європейських політиків. У новій залі  виставили копії портретів короля Речі Посполитої Михайла Вишневецького, великого коронного гетьмана Димитрія-Єжи Вишневецького та останнього з династії — Михайла-Серватія Вишневецького, канцлера Великого князівства Литовського.

Виставка у Вишнівці дає змогу туристам доторкнутися до кількох століть, скласти певне враження не лише про історичні постаті, а й їхній  побут.  Нещодавно Любові Шиян вдалося знайти у фондах Національної бібліотеки України ім. В. Вернадського інвентар палацу, датований 1761 роком. Це опис речей, які були в кожній залі. У приписі зазначено, звідки привезли меблеві та килимові вироби, тканини.  На основі цього Любов Миколаївна припускає, що такі предмети майстри виготовляли безпосередньо у приміщеннях при палаці. Зате достеменно відомо, що, крім турецьких і перських, у палаці розстеляли й вовняні килими, які ткали у селі Дзвиняча неподалік Вишнівця.

Посуд, столове начиння, інші предмети також не можуть не зацікавити. Скажімо, срібні речі в той час почали витісняти кришталь і порцеляна. Повідомляється й про ложки та виделки з бурштину.

Після ознайомлення з інвентарем Любов Шиян дійшла висновку, що палац Вишневецьких виконував не лише господарську, адміністративну, соціальну функції, а й поширював нові естетичні смаки, європейські тенденції в мистецтві та культурі.