ПРЕЗЕНТАЦІЇ.На Чернігівщині презентовано два нові краєзнавчі видання. Вони описують міста і села — давні і сучасні, ті, що є на карті області, і ті, які залишилися тільки згадкою.
Красне, Безпечне, Глибоке, Високе, Пам’ятне, Відрадне, Веселе, Вільне — це все поліські села, яких їх жителі наділяли любими для себе рисами. Зустрічаються дуже цікаві походження назв: приміром, в Обмачеві нікого не обманюють, просто там цариця, яка була проїздом, ноги намочила, у Кобижчі вона зголодніла («Каби щі!»). Ні на що не натякає й село Перелюб, просто вода там «прелюба» на смак. Зате село Кухарка і досі докоряє своїм найменням колишньому управителеві економії, який був небайдужим до вродливих молодиць. Ладан сягає своєю історією тих часів, коли місцеві жителі молилися старослов’янському божеству Ладу, Макошине має у своїй назві ім’я язичницької богині Мокоші. Бихальцохівку заснував поселенець з білоруського міста Бихова, а другою частиною назви села стали альці — спеціальні колодки для виготовлення валянок. У Хоробичах завжди були хоробрі воїни, а в Буглаках більшість жителів носить прізвище Буглак…
Не дивно, що всі 646 сторінок книжки «Сіверські скрижалі» читаєш на одному диханні. Звісно, це велика заслуга її упорядника-редактора — поета і дослідника історії Леоніда Горлача, який родом із Чернігівщини. Над цією книжкою разом з ним працював і голова ради товариства «Чернігівське земляцтво» в м. Києві Віктор Ткаченко, і численна когорта краєзнавців з усіх районів області. Після довідника «Історія міст і сіл України» це перше велике видання, яке докладно описує населені пункти Чернігівщини в розрізі їхньої історії.
А лауреат премії імені Д. Яворницького Національної спілки краєзнавців України Василь Устименко привіз безцінну працю — книжку «Зведи свій храм», у якій описано історію архітектурного шедевру — Свято-Покровської церкви у селі Жукля Корюківського району.
Презентація обох видань відбулася в рамках просвітницького проекту «Зустрічі на стародавньому Валу» у виставковій залі Колегіуму, в обрамленні унікальних зразків іконного живопису. Де ж говорити про історичну спадщину, як не на тлі образів, які пам’ятають наших предків?