Німецькі вчені досліджували рештки вбитих неандертальцями оленів, реконструювали дерев'яні списи печерних людей і показали, як саме вони полювали в густих лісах древньої Європи.

Виходячи з великої кількості важких травм на скелетах неандертальців, вчені припускають, що стародавні люди підходили до звіра близько і вступали з ним в єдиноборство. Однак існує й альтернативна думка – неандертальці харчувалися падлом, а гострі кремнієві скребки використовували для оброблення туш.
Щоб вияснити ці протиріччя, німецькі палеонтологи з Центру археологічних досліджень при Романо-німецькому центральному музеї досліджували кістки оленів, знайдених на стоянках в Ноймарк-Норд (Німеччина).

Фрагменти кісток тазу і шийного відділу хребта двох дорослих самців вимерлого виду Dama dama geiselana проаналізували за допомогою мікроскопії, тривимірних реконструкцій та балістичних експериментів. На кістках тварин були виявлені сліди ран, нанесених зброєю, причому їх орієнтація, глибина, ступінь розтріскування кістки вказали на сильний удар, який міг бути завдано дерев'яним списом при безпосередньому контакті мисливця і дичини.

Автори дослідження реконструювали двометровий дерев'яний спис і використовували його для балістичної експертизи, з'ясувавши, що такі рани при кидку неможливі, таку травму може завдати лише прямий удар прямий удар.

У період середнього палеоліту Ноймарк-Норд був вузькою смужкою густого лісу, затиснутого між озерами, –вона не підходила для застосування метальної зброї. На думку вчених, полювати тут можна було лише групами, з прямим протистоянням і колективною сутичкою із звірями. 

NATURE