Масштабні кіноперфоманси, яскраві афіші й майже цілковита відсутність упізнаваних кінематографічних облич. Звідси — традиційна критика одеського кінофоруму з натяками на його невисокий статус та певну містечковість. Його організатори не приховують, що провести його цього року було непросто. Президент ОМКФ Викторія Тігіпко каже, що з огляду на курсову різницю бюджет фестивалю зменшився на третину.
Профінансувати кінофорум допомогли меценати, «кількість яких зростає рік у рік». Міська влада теж допомогла: організувати роботу всіх фестивальних майданчиків та забезпечила ОМКФ охороною. Тож програму вдалося збільшити приблизно на чверть. Тут представлено майже сотню картин із 700, надісланих на суд відбіркового журі. 24 фільми представлять у національному конкурсі. У ньому домінує тема непростої ситуації, що склалася у країні. Чотири з восьми поданих на конкурс повнометражок — документальні стрічки про війну на сході.
Цікавий момент фестивальної статистики — високий відсоток стрічок від жінок-режисерів. Такі фільми становили третину від поданих на фестиваль. Таке саме співвідношення збереглося й у фіналі: 4 із 12 фільмів міжнародного конкурсу зняли жінки. Вікторія Тигіпко назвала це «дуже високим показником гендерної рівноваги, якої так бракує великим міжнародним фестивалям на кшталт Берлінале чи Канн».
Новинкою стала програма дитячих фільмів, підготовлена спільно із «Чілдрен кінофест». Уперше представлено й програму Music Docs. У її межах покажуть зокрема стрічку про легендарного лідера Nirvana Курта Кобейна.
Поза тим глядачам уже вдруге запропонують програму «Шлях до свободи»: революції, повстання, акції протесту в сучасному розбурханому світі. А добірка стрічок «Одеса у вогні: окупація/звільнення» поверне у часи Другої світової. Представлені тут сім стрічок спробують подати погляд на ті трагічні події з обох боків фронту.
А головною родзинкою ОМКФ-2015 можна назвати, напевне, відкриття пам’ятного знака на славнозвісних Потьомкінських сходах. Він засвідчив, що відтепер це «Скарб європейської кінокультури» — разом з будинком братів Люм’єр та Центром Бергмана.
Британський кінокомпозитор Майкл Найман зауважив, що Потьомкінські сходи — найупізнаваніша локація світового кінематографа. Митець, який отримав перший цього року «Золотий Дюк» за внесок у кіномистецтво, віддав шану кіношедевру, що приніс одеській пам’ятці всесвітню відомість. На тих самих славетних сходах він виконав музичний уривок з авторського супроводу до ейзенштейнівського «Броненосця «Потьомкіна». Це стало своєрідним бонусом до вже традиційного показу німої кінокласики у супроводі живого оркестру. Цього разу в кінотеатрі на сходах показували «Людину з кіноапаратом» Дзігі Вертова — ще один всесвітньо визнаний кіношедевр, чия поява тісно пов’язана із Чорноморською Пальмірою.
Попри деякі закиди — від несмаку публіки на червоній доріжці до відірваності від реального кіножиття країни та певну втрату масштабності, цілком зрозумілу й виправдану, — Одеський кінофестиваль дедалі переконливіше демонструє статус традиційною робочої кіноподії, що відбувається всупереч усім кризам і трагедіям. А це ще одна заявка на відродження українського кінематографа як чогось здатного на постійний і сталий поступ.
Ми в Google+