Історія, що трапилась в Потелицькій сільській школі на Львівщині, змушує стверджувати, що нація без авторитетних людей породжує населення без моральних цінностей. А виховання таких громадян починається з батька і вчителя, щоб згодом зрозуміти сутність національних героїв і спробувати бути подібним на них.

Але все за порядком. Телефоную до сільської школи, де учень середніх класів нагрубив учительці, заступникові директора з виховної роботи Надії Патлиці. Вона намагалася розборонити дітей, що гамселили на перерві одне одного заради забави. Радять почекати підсумків перевірки департаменту освіти. Не чекатиму, бо маю з цього приводу власну позицію як колишня учениця, тепер мама, отже вчителька, тільки вдома.

Якщо вседозволеність поширюється на мою колегу зі школи, то завтра можна чекати такої самої долі й мені? На підтвердження розповіли подібне із Жовківщини. Кілька років тому був конфлікт учительки й учня. В усьому звинуватили вчительку, а учень-герой згодом дійшов до згвалтування старшої жінки і до в’язниці.

Якщо учень 6 класу сільської школи, де є традиція, що священник і вчитель — найшанованіші люди, дозволяє собі кричати до вчительки ти («Ти чого сюди прийшла?»), то від такого нахабного підлітка мало що доброго можна сподіватися.

Нині ж думки односельців про конфлікт розділилися: одні на боці вчительки, інші — учня. Мама, до слова, випускниця цієї школи, каже ексголова сільради і вчитель за освітою Ігор Товарянський, провину сина й не визнає. Мовляв, не треба було вчительці так робити. На боці підлітка — ювенальна юстиція, преса. А щодо вчителя, то це непедагогічна реакція на невихованість хлопця. Але виховує ж насамперед сім’я!

Учителька звільнилася з роботи, їздила в родину хлопця в інше село, просила вибачення. Учень — ні!

Стосунки між педагогами, батьками й учнями слід прописати у внутрішньому розпорядку чи статуті школи, затвердити на засіданні батьківського комітету, педради. А всі конфліктні ситуації варто розглядати батьківській і педагогічній громадам школи. Хоч як сказав нам у розмові Товарянський, таке трапляється в сотнях шкіл, але не потрапляє в соцмережі.

Виходить, вчителеві краще не виходити на перерві з учительської, не втручатися у так звану гіперактивність сучасних дітей? Урок закінчується, а виховний процес у школі для вчителя — ніколи. Про булінг дітей говорять часто, а про булінг вчителів чому мовчать?

Великий Франко, автор «Грицевої шкільної науки» не заперечував у процесі навчання і виховання фізичних методів впливу до окремих психотипів. Головне — результат і грамотний педагогічний вибір методів до дітей, на яких нині ллється агресія з телеекранів. Буває, що наше, дорослих, має бути зверху, щоб назавжди не втратити пріоритетну місію в житті дитини.

Післямову в історії в цій сільській школі розповіла вчителька і голова профкому Алла Шмаль. Коли на уроці сказала учням покласти на полицю під час уроку мобільні телефони, почула: «Що? Боїтеся?» — «Ні, — відповіла, — не хочу провокацій. Учитимемося шанувати авторитетних людей».

Особливість села Потелич — близькість до кордону. Тож пріоритет і для молодого покоління — заробітки, які ставлять заробітчан матеріально вище від бідного вчителя. Прикмета споживацького суспільства. Тож учителька української мови і літератури, заступниця директора з виховної роботи із 20-річним стажем Надія Патлика, яку колеги характеризують як хорошого, досвідченого спеціаліста, в один момент через хвилинне відео в інтернеті залишилася без роботи. А задирака і грубіян підліток став героєм. І де тут справедливість і баланс моральних цінностей? Прилюдне приниження страшне в будь-якому віці.

Ольга ЛОБАРЧУК
для «Урядового кур’єра»