День традиційного автентичного костюма уперше влаштували у Рівному. На святі було представлено вбрання, яке носили чоловіки й жінки, незаміжні дівчата і молоді парубки та дітлахи в різних регіонах України у ХІХ—ХХ століттях.
Сорочки, крайки, намітки, зав’язані різними способами, очіпки, жупани і навіть весільне вбрання — усе це демонстрували звичайні рівняни, які зголосилися виступити в ролі моделей. А самі костюми відтворено стараннями місцевих майстрів.
Серед учасниць колоритного дійства були й літні жінки, які представили одяг, виготовлений власноруч до заміжжя, на посаг. Колись, розповідають, дівчині потрібно було мати принаймні один повний набір вбрання і чимало сорочок. Бо, приміром, вишиванка — це важливий, але лише один елемент українського класичного строю.
Задум Дня костюма належить Центру дослідження та відродження Волині, співорганізаторами виступили фахівці з Музею Івана Гончара. Як розповів директор Центру дослідження та відродження Волині Володимир Дзьобак, національними заведено вважати лише поширені селянські костюми ХІХ—ХХ століть. «Але ж Україна — це не лише село, а й місто, тому організатори Дня костюма залучили до показу й міщанське вбрання, зокрема одяг, який носили жителі українських міст у 1905—1907 роках», — пояснив науковець. Значну роботу до Дня костюма провели й місцеві історичні реконструкторські клуби, які на святі представили одяг періоду Козацької доби та часів Великого князівства Литовського. Цікаво, що учасниками свята стали також представники чеської і німецької громади, оскільки ці нацменшини традиційно проживали на Волині.
Сам Володимир Дзьобак представив відтворений костюм волинського шляхтича середнього достатку: жупан, сорочка, делія (зимовий верхній неприталений одяг), штани і берестецькі чоботи. Такі чоботи виявила свого часу експедиція на чолі з відомим істориком Ігорем Свєшніковим на полі битви під Берестечком. Узагалі в Центрі дослідження і відродження Волині в Радивилові на Рівненщині протягом десяти років працюють над відтворенням старовинного українського одягу. Місцевим майстриням вдалося навіть відродити справжній поліський серпанок — виткану зі спеціальних сортів льону легку й майже прозору тканину.
Ми в Google+