18 вересня 1941 року — дата появи у Червоній армії гвардійських частин, яким присвоїли це звання за виняткові героїзм і мужність, виявлені під час контрудару під Єльнею. Звання 1-ї гвардійської здобула 100-а стрілецька дивізія, історія якої розпочалася 1 листопада 1923 року в Бердичеві. Її створили на базі одного з полків 44-ї Щорсівської дивізії.

Аж до кінця 1937-го 100-а дислокувалась у трикутнику Бердичів — Шепетівка — Фастів та формувалася переважно з місцевих призовників. Вона одна з небагатьох виявила високу боєздатність у радянсько-фінській війні, де Червона армія продемонструвала всьому світові своє невміння воювати. 11 бійців і командирів 100-ї дивізії стали Героями Радянського Союзу, а її було нагороджено орденом Леніна.

Першого дня боїв з німцями, в які бойова частина вступила 26 червня 1941 року під Мінськом, її воїни знищили 34 ворожі танки. Особливо відзначився командир 3-го батальйону 85-го стрілецького полку українець Федір Коврижко, який підпалив пляшками із запалювальною сумішшю 10 броньованих машин ворога. Отож ще задовго до боїв під Єльнею 100-а вже фактично була гвардійською, що лише узаконив наказ про створення гвардії від 18 вересня 1941 року.