ПРОГНОЗ. Європейський досвід боротьби з економічною борговою кризою в Україні не має шансів на успіх.   
 

Зустріч Прем’єр-міністра з ученими Національної академії наук, присвячена аспектам подолання структурних і ситуативних обмежень економічного зростання, хоч як це дивно, не мала яскраво вираженого академічного забарвлення. Тон розмові задав сам Микола Янович, постійно переводячи дискусію у практичну площину.

Сьогодні, як ніколи за останні два десятиліття, провідні світові науковці й лідери країн ламають списи в пошуку оптимальних рішень з подолання економічної нестабільності й боргової кризи. Вітчизняна економіка, перебуваючи на перехресті геополітичних та економічних інтересів, є надзвичайно відкритою і вразливою для негативного впливу глобалізації.

Чи вистачить зробленого урядом за два роки, аби втримати країну на плаву? Що ще треба зробити для цього? — звернувся Микола Азаров до співрозмовників за круглим столом. Йому час від часу закидають перманентність та імітацію перетворень. «Хай критики самі б спробували провести пенсійну чи податкову реформи в не найоптимальніший період для країни», — відреагував Прем’єр-міністр.

Стандартні варіанти, а це — підвищення податків, обмеження заробітної плати, пенсійного забезпечення, соціальних витрат, збільшення робочого тижня, величезні фінансові вливання від партнерів, — далеко не завжди здатні відвести економіки від провалля. Все це ми спостерігаємо на прикладі Італії, Ірландії, Іспанії, Греції.

Чи можливий такий сценарій для України? Навряд чи, погодилися і Прем’єр, і науковці. Втім, як і в тому, що простого виходу з кризи не буде, бо його не існує в природі. Тим більше, що зовнішні чинники дедалі глибше впливатимуть на економічну ситуацію в Україні, поділився прогнозом академік НАНУ Валерій Геєць.

За умов, коли майже 9 млн домогосподарств живуть з доходом менш ніж дві тисячі гривень на місяць, що на практиці означає бідність, європейські рецепти приречені на абсолютно протилежний результат. Бідність як явище є потенційною причиною соціального невдоволення в суспільстві, переконана директор Інституту демографії та соціальних досліджень імені М. В. Птухи НАНУ Елла Лібанова. А колосальне розшарування населення за рівнем доходів лише підігріває пристрасті. Погодьтеся, низький рівень платні створив парадокс бідності тих, хто працює. 

Саме тому вкрай потрібно, аби громадяни у своїй масі свідомо сприймали реформи, знали про можливі наслідки, більш-менш чітко бачили своє майбутнє. Це і буде першоосновою розуміння мети перетворень і підтримки дій влади на шляху реформ. «Обрізання» верхівки ми вже проходили в 1917 році, — продовжила фахівець. — Зараз настав час дати заробити людям із низьким рівнем доходів».

От і обстоює уряд стимулювання внутрішнього ринку, активізацію будівельної галузі, програму імпортозаміщення, легалізацію доходів, чітку адресну соціальну допомогу, — зазначив Микола Азаров. А науковці вважають за необхідне посилити стратегічну роль держави у створенні нових та активізації наявних внутрішніх ресурсів.

З усього видно, що в країні доведеться винайти власну модель економічного розвитку за умов глобальних ризиків. Бо жоден заморський рецепт неможливо скопіювати й перенести на українські реалії. Принаймні таке завдання стоїть нині перед вітчизняною економічною наукою.