ПІДВОДНІ ПОШУКИ. Століття катастрофи «Титаніка» знову привернуло увагу до приреченого корабля і підштовхнуло до нової хвилі підводних досліджень.
У 1985 році з допомогою надчутливого гідроакустичного комплексу у поєднанні з новітніми на той час технологіями американські і французькі спеціалісти виявили уламки «Титаніка».
Перші знімки були зроблені у 1986 році невеликим підводним роботом на ім’я Джейсон.
Але тепер, за сучасних технологій, нове покоління роботів здатне пірнати глибше і залишатися під водою довше.
Значна частка цієї нової технології була розроблена у Вудс-Холі в Океанографічному інституті у штаті Массачусетс. Розроблений тут прилад – Нерей – може працювати як автономний підводний апарат або як робот.
Енді Боуен – директор Національного фонду глибоководних досліджень Інституту океанографії:
«Раніше, якщо треба було, щоб робот тримав позицію, доводилося сидіти з джойстиком і утримувати позицію проти течії, намагаючись зберегти курс. Тепер системи керування роботами, по суті, дозволяють робити це, натиснувши на кнопку. Це, наприклад, як літак на автопілоті».
Робот дістає наказ зібрати зразки або провести експерименти з допомогою руки-маніпулятора.
Прилад на зразок підводного човна працює виключно на літієво-іонних батареях, термін дії яких становить близько 20 годин і вимагає шість годин для підзарядки.
З використанням комп’ютерних програм, призначених для безпілотних літальних апаратів і розробкою інших, команді Боуена вдалося створити систему контролю над підводними дослідженнями з допомогою роботів. Важкі металеві дроти замінили легкі волоконно-оптичні кабелі, які можуть посилати більше інформації, робити це швидше і вимагають меншого технічного обслуговування.
Енді Боуен:
«Коли Нерей йде на морське дно, він тягне за собою дуже тонкі нитки. Він наче плете павутинння, роблячи свою справу в океані. І це дозволяє нам спілкуватися з роботом, контролювати його і отримувати інформацію на поверхні».
Сьогодні вчені можуть сидіти перед комп’ютерними екранами за сотні кілометрів на суші, контролюючи запрограмовані маневри роботів на дні океану.
Крім суто наукових розробок, це може використовуватися при створенні карт морського дна та розвідки нафти і корисних копалин.
Колишній американський морський офіцер Роберт Баллард – людина, якій приписують відкриття уламків «Титаніка»:
«Я навіть не повинен бути зараз на кораблі. У мене тепер є телекомунікаційний центр у Вищій школі океанографії в Род-Айленді. Я йду до командного центру і думаю, що я на кораблі».
Нові технології – дешевші і більш ефективні. Вчені за сотні кілометрів можуть стежити за експедицією через відео зв’язок.
Пояснює Роберт Баллард:
«З допомогою цих технологій можна розмістити робота на дні і залишити його там. У цьому і була суть. Це був ключ до нашого успіху. У нас були спеціальні камери, які можуть бачити краще в темряві. Багато інновацій з’явилося, відколи вдалося віднайти уламки «Титаніка».
І через сто років після того, як «Титанік» зіткнувся з айсбергом, він продовжує надихати інженерів і дослідників.
Ми в Google+