Ангеліна БАРИЛЮК
для «Урядового кур’єра»

«Слово — зброя, а правдиве слово — непереборна сила», — ці слова відомого журналіста і письменника Анатолія Москаленка нині набирають ще більшої ваги. Адже кожен медійник, працюючи в умовах неприхованої інформаційної війни, відчуває неабияку відповідальність за сказане чи написане.

Наставник багатьох поколінь журналістів завжди навчав їх працювати по совісті, любити Україну в будь-яких умовах. Днями Анатолієві Захаровичу виповнилося б вісімдесят. Тож на ювілейну академію, що відбулася в Інституті журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, завітали випускники різних років, студенти, викладачі, щоб ушанувати світлу пам’ять Майстра.

Анатолій Москаленко був засновником і першим директором Інституту, завжди підтримував талановиту молодь, умів вкласти в душу зернятка добра і відданості обраній професії. «Журналіст не працює тільки тоді, коли спить», — всерйоз жартують випускники різних років.

У межах заходу відбулося засідання круглого столу «Сучасні медіа-виклики», де присутні обговорили проблеми української журналістики, наголосили на значній заполітизованості професії. Продовжуючи справу великого педагога, тепер талановиту молодь підтримують викладачі вишу за допомогою спеціального Фонду розвитку журналістики ім. Анатолія Москаленка. Того дня перший Президент України, голова Наглядової ради фонду Леонід Кравчук, директор інформаційно-комунікаційного департаменту Міндоходів і зборів Віктор Косарчук, телеведучі Марічка Бурмака й Анжеліка Рудницька вручили дипломи лауреатів та премії обдарованій молоді. Такі заохочення отримали учениця 6 класу з Миронівки на Київщині Інна Руденко, засновник і головний редактор економічного видання Hubs Севгіль Мусаєва, керівник прес-служби Ukrainian Fashion Week Інга Вишневська. Відзнаками також нагородили журналістів Олексія Фурмана, Сергія Полежаку та Романа Пилипея за роботу в «гарячих точках».

Останнім часом справді багатьом представникам ЗМІ доводиться ризикувати власним життям. Залишаючись вірними обраній професії, українські журналісти неупереджено і чесно виконують свою роботу, на противагу російським колегам.

«Я мав змогу чотирнадцять днів слухати російське телебачення. І дах у мене не поїхав тільки тому, що я загартований. Це настільки брутальна брехня! Тож нашим медійникам головне — не брати прикладу з них, а знайти власну українську журналістику, яка будувалася б на життєвих фактах, нашій історії, — зауважив «УК» перший Президент Леонід Кравчук. — Не слід подавати інформацію їм на противагу, бо це вже буде контржурналістика. Нам потрібна власна, національна українська журналістика, яка просто і ясно розповідала б про нашу історію, будувалася б на історичній пам’яті нашого народу, на його прагненнях — майстерно, коротко і постійно».