ПАМ’ЯТЬ. Учора в Києві провели «Один день 33-го». Людина живе стільки, скільки її пам’ятають. Дорослих і дітей (навіть ненароджених), які відійшли у вічність в страшні дні Голодомору, не забувають 78-й рік. Цього року, як і попереднього, 26 листопада в рамках загальнонаціональної акції «Запали свічку пам’яті» українці, а також громадяни 32 країн світу запалять свічки у своїх вікнах, проведуть інші пам’ятні  заходи. Вчора ж столична організація Спілки української молоді провела захід «Один день 33-го. Їжа Голодомору». Прямо на вулиці в центрі Києва всіх охочих пригощали затирухою — рідким пійлом з води, забарвленим грубо змеленим борошном, коржиками з тертого буряка і листя, волоком — вареною лободою… Всі ті народжені горем наїдки, які рятували життя мільйонів, мовчки закликали: «Перехожий, зупинись! Пригадай і пам’ятай! Не допусти в майбутньому подібного!»

У центрі столиці молодь скуштувала «їжу Голодомору». Фото Олександра ЛЕПЕТУХИ

Події передувала прес-конференція з нагоди презентації книжки для дітей про Голодомор «Зернятко надії» — збірки художніх творів, де відібрані зокрема і педагогами та психологами-консультантами прозові й поетичні твори допоможуть дитині дізнатися про Україну 1932—1933 років.

Автори книжки — упорядник Людмила Юрченко та кандидат психологічних наук Людмила Гридковець — розповіли про спробу допомогти дорослим провести дитину через ті страшні часи, не травмуючи її психіки  подробицями та недосяжними для дитячого розуміння поняттями.

Твори розраховані на дітей різного віку, від дитячого садочка до середньої школи. У першому розділі книжки застосовано принципи казкотерапії. Автори вводять маленького читача у країну звичних для нього казкових героїв, і діти прагнуть скористатися позитивним досвідом персонажів та віднайти свої власні життєві стратегії.

«Зернятко надії» — перше видання для дітей в Україні, присвячене Голодомору. Автори спробували підшукати зрозумілі для дітей образи, відповідні слова і жанри для різного віку. Вони намагалися підійти до трагедії з позиції оптимістичної, щоб не виникало в дитячиx серцях зневіри та розпачу, щоб кожен із них знав: його доля в його руках.

— Тема Голодомору, — сказала кандидат психологічних наук Людмила Гридковець, — дуже складна не тільки для дітей, а й для дорослих. Замовчувати її не можна. Однак подавати інформацію дітям слід без агресивних коментарів, а лише для констатації фактів, щоб викликати суб’єктивне переживання.

Отож автори побудували збірку таким чином, щоб юні читачі, знайомлячись із творами, ставали внутрішньо сильнішими, здатними співпереживати і готуватись до того, щоб не допустити подібної трагедії.