Житель Нью-Йорка Олександр Балабан, який є сином козацького сотника, передасть Вінниці одну з найбільших у світі колекцію українських марок. Відповідний меморандум про співпрацю підписали Вінницька міська рада та Міжнародний благодійний фонд «Музей української марки імені Якова Балабана».

«Для нас велика честь створити музей української марки. Міська рада надає під нього частину комунального приміщення площею понад тисячу квадратних метрів, яке знаходиться в історичній частині міста. Сподіватимемося він здобуде  популярність не лише серед філателістів, а й  серед туристів та вінничан», — зазначив виконуючий обов’язки міського голови Сергій Моргунов. 

Колекцію почав збирати ще його батько Яків Балабан, який вимушений був емігрувати з країни. В ній є рідкісні марки, що видавалися на території сучасної України з другої половини ХІХ століття до незалежності, є періоду існування ЗУНР, видані діаспорою та українським урядом в екзилі. Найстаріший конверт з поштовим штемпелем датований 1830 роком. Приблизна кількість марок в колекції понад 10 тисяч.

«За словами філателістів, вона є найбільшою колекцією українських марок у світі. Сьогодні ми робимо перший крок, щоб музей почав існувати. Поки триватимуть  організаційні речі, ми  постійно публікуватимемо інформацію про колекцію, плануємо створити сайт музею. До кінця цього року спробуємо зробити експозицію частини колекції у Вінниці. Невдовзі в Нью-Йорку буде філателістична виставка, де експонуватиметься частина марок, і вони вже будуть представлені від імені Музею української марки у Вінниці», — розповів голова Міжнародного благодійного фонду «Музей української марки імені Якова Балабана» Олександр Білецький.

Олександрові Балабану за 60 років, прямих нащадків він не має. Втім не лише з цієї причини знаний філателіст хоче повернути українські марки в Україну. Під час підписання меморандуму представникам медіа представили його звернення, в якому він зокрема сказав таке: «…Я був замолодим зрозуміти, що батько був сотником під Петлюрою, що він був під Крутами і поранених студентів з поля забирав, щоб москалі їх не порізали, що він був на Закарпатській Україні під Волошином у березні 1939 року, що потім в Нью-Йорку  був скарбником у православній церкві і в товаристві інженерів, що тепер є Українським інститутом в Америці на 79-й вулиці… Я   запитав: «Мамо, я тата вже кілька днів не бачу, чому я так рідко тата бачу вдома?» Мама мені сказала чотири  слова: «Тато в Америці будує Україну». Я собі подумав, як я татові можу допомогти. Ці чотири слова змінили мою долю, я собі сказав, що буду зосереджуватися збирати українські марки і тоді, як дасть Бог, Україна стане вільною, я віддам їх в музей в Україну.