Нарешті здійснилося. Верховна Рада України 16 січня ухвалила у другому читанні та в цілому законопроєкт №1210 «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві». Одна з норм законопроєкту остаточно скасовує так звані соєві правки.

Варто нагадати, що це таке. Наприкінці 2017 року завдяки лобістам аграрних олігархічних груп у шулерський спосіб, без обговорення, з порушенням Регламенту Верховної Ради було ухвалено правки до Податкового кодексу №180 та 182. Ними скасовано відшкодування ПДВ під час експорту сої, насіння свиріпи та ріпаку. На думку аграрної спільноти, такі правки було протягнуто через парламент на догоду вітчизняним олійним концернам, адже у разі набрання ними чинності ціни на олійну сировину мали знизитися принаймні на 16%.

Певна річ, аграрії –— виробники олійних культур зустріли таке нововведення без особливого захвату. Після численних виступів народних депутатів, що підтримали аграріїв, і масових заходів протесту сільгоспвиробників у всій Україні було ухвалено законопроєкт 7403-д авторства тодішнього голови бюджетного комітету Ніни Южаніної. Ним поверталося відшкодування ПДВ під час експорту олійних культур, але тільки для тих сільгоспвиробників, які самостійно експортують вирощену ними продукцію. Вочевидь, це виявилося невигідно для малих і частини середніх сільгоспвиробників, які не мали ні змоги сформувати великі експортні партії своєї продукції, ні відповідної мережі логістики.

Експерти ще до ухвалення цього законопроєкту застерігали про негативні наслідки: розвиток чорного трейдерства — тобто сировину скуповуватимуть за зниженими цінами у малих виробників, які не в змозі її експортувати, і перепродаватимуть великим. Це неминуче мало спричинити падіння внутрішніх цін на сировину.

До застережень фахівців і аграрної спільноти ніхто не дослухався. У підсумку як попереджали, так і сталося. Хто від цього виграв? Виключно великі переробні підприємства великих агрохолдингів. Вони отримали дешеву сировину, натомість аграрії залишилися у збитках. За словами генерального директора асоціації «Український клуб аграрного бізнесу» Тараса Висоцького, збитки становили до 10 доларів на тонні олійної сировини, а могли сягнути чотирьох мільярдів гривень на рік.

Це подавали як підтримку вітчизняного виробника. Певна річ, справа добра, але ж не в такий спосіб! В усьому цивілізованому світі підтримку здійснюють шляхом надання вітчизняним виробникам якихось пільг та преференцій, а не неринковими, силовими методами. Не кажучи вже про те, що, коли питання намагаються вирішити у такий спосіб, виходить підтримка одних за рахунок інших — у цьому разі підтримка олійно-жирових підприємств за рахунок сільгоспвиробників. Хіба це ринковий підхід?

Протягом двох років аграрна спільнота боролася за скасування ухвалених норм. Асоціація «Всеукраїнська аграрна рада» надавала розрахунки, що підтверджували величезні збитки сільгоспвиробників від таких нововведень, проводила круглі столи та засідання робочих груп. Представники аграріїв порушували проблему в ефірах телеканалів. Не лишилося осторонь цього дражливого питання і наше видання («УК» №39 від 27 лютого 2019 р.).

Самі ж сільгоспвиробники вдалися до протестів: перекривали дороги у 13 областях, влаштовували мітинги під Верховною Радою, вимагаючи скасувати дискримінаційні стосовно малого та середнього агробізнесу соєві правки. І ось нарешті голос аграрної громадськості почули. Сподіваємося, що порозуміння між громадськістю й законодавцями триватиме й надалі.