Серед тих, хто творив українську кібернетику і славу вітчизняної науки, є незаслужено забуті сучасниками. Один із них — Юрій Мітулінський, якому цими днями в Золотоноші на Черкащині відкрито меморіальну дошку. Тут, на вулиці Січова, де минули дитячі роки Юрія, зібралися посадовці та громадські активісти міста, аби вшанувати пам’ять науковця. Приїхали й син Тарас із дружиною Анною, донькою Оксаною та внучкою Анечкою.
Саме його, мало кому відомого інженера Юрія Мітулінського, наприкінці 1950-х разом з іншою талановитою молоддю взяв під своє крило легендарний академік Глушков. Незабаром Юрій став керівником інженерно-конструкторського відділу, а згодом і директором Спеціального конструкторського бюро (СКБ) математичних машин і систем у складі новоствореного Інституту кібернетики. Про масштаби діяльності організації дає уявлення кількість її працівників — понад три тисячі. То був потужний комплекс із власними науковими підрозділами, конструкторським бюро та дослідним заводом. Саме у стінах СКБ побачили світ перші українські ЕОМ (електронно-обчислювальні машини).
Свою посаду Мітулінський обіймав 20 років. Було чимало великих звершень і перемог, серед яких і забезпечення управління космічним польотом «Союз—Аполлон». За час роботи Юрій Тарасович брав участь у розробленні комплексу елементів «Мир1» і «Мир-2», конструюванні та впровадженні першої в СРСР обчислювальної машини «Дніпро». Під його керівництвом створювали відомі серії обчислювальних машин «Київ», «Промінь» та інших. Опублікував 22 роботи в галузі обчислювальної техніки.
Ми в Google+