Шкода, що тільки от зараз, мало не через чверть віку після того, як відійшов у небуття Радянський Союз з його дешевими енергоносіями, в Україні врешті-решт і влада, і громада всерйоз задумалися над проблемою енергоефективності та енергозбереження . І сталося це не тоді, коли ми втрапили у повну енергетичну залежність від монополіста-постачальника природного газу, який роками викручував руки високими тарифами, а лише після збройного нападу агресивного сусіда.

Оскільки нині проблема енергетичної незалежності перемістилася з економічної площини у сферу національної безпеки, держава вперше запропонувала суспільству конкретні заходи з реалізації проектів енергозбереження, десятиліттями перевірених світовою практикою. Цього разу й суспільство не було байдужим, адже йшлося про спроможність кожного громадянина сплачувати за підвищеними тарифами, які по кишені далеко не всім.

Наскільки актуальною нині є ця проблема, свідчить той факт, що лише за останній рік (з жовтня 2014-го) енергоощадні заходи, заплановані державою, змінювалися тричі. Спочатку це була компенсація частини кредиту, отриманого на придбання твердопаливних або ж електричних котлів замість газових. Кілька місяців потому, а саме з травня 2015 року, у громадян з’явилася можливість компенсувати частину кредиту, витраченого на енергоефективне обладнання та матеріали для утеплення будинків. Таке ж право отримали об’єднання співвласників багатоквартирних будинків та житлово-будівельних кооперативів. І нарешті ще одні зміни сталися наприкінці цього літа. Ними конкретизували перелік енергоощадного обладнання і матеріалів, які можна придбати за кредит і отримати часткове відшкодування, збільшили граничний розмір компенсації на одну квартиру, а також передбачили повернення частини кредиту фізособам , які отримують субсидії, збільшивши суму компенсації до 70%.

Варто нагадати, що до енергозберігаючого обладнання та матеріалів, на придбання яких можна брати кредит, належать котли, що працюють на альтернативних видах палива, теплові насоси, бойлери, радіатори опалення з терморегуляторами, матеріали для теплоізоляції зовнішніх стін будівель, підвальних приміщень, горищ. А ще на компенсацію можна розраховувати в разі заміни покрівель, вхідних дверей, балконних блоків та вікон.

Загалом у переліку майже два десятки пунктів, завдяки яким можна не лише заощадити енергоносії, а й істотно зменшити витрати на опалення з сімейного бюджету. З усього переліченого чи не наймасовішим заходом із енергозбереження є саме заміна вікон на металопластикові та утеплення балконів. Нині навіть важко сказати, чи це вже увійшло у моду, чи є елементарним способом енергозаощадження. Фірми, які на цьому спеціалізуються, навперебій рекламують себе, пропонуючи цілу низку послуг - від безплатного виїзду на заміри, консультацій та виготовлення рам за індивідуальним замовленням до використання імпортного профілю і комплектуючих, які мають високу звукоізоляцію та довголітню експлуатацію. Пропозиції «Балкони під ключ», включають ці та низку інших послуг разом з утепленням стін зсередини і зовні. Щодо останнього, то тут є певні проблеми: далеко не всі фірми, які замінюють звичайні вікна на склопакети, погоджуються утеплювати балкони. Особливо коли йдеться про зовнішнє утеплення в багатоповерхівках. Це сфера діяльності альпіністів, а вони більш охочі до нескладних і невеликих обсягів робіт.

Не все так просто і з відшкодуванням частини кредиту. Після його надання банк формує та надає реєстри позичальників до Держенергоефективності для отримання клієнтами відшкодування. Але банк не гарантує та не несе відповідальності за своєчасність відшкодування. Є нюанси і при достроковому погашенні кредиту. Часто вони не на користь позичальника.

Однак варто зважати на те, що спостерігаємо лише перші кроки на шляху комплексної термомодернізації житлового фонду в Україні. Загалом же, за словами віце-прем’єр-міністра Геннадія Зубка, в Україні 80% житла потребує повної термомодернізації. Тож і не дивно, що дедалі більше громадян звертаються на урядову «гарячу лінію» з питань компенсації та кредитування енергоефективних заходів.

Ярина ЛАРЧЕНКО
для «Урядового кур’єра»