Обіч самісінької магістральної вулиці Личаківської, яка також є трасою міжобласного сполучення, виросло сім поверхів новобудови(!), а міські урядовці… цього не побачили! Хоч не побачити неможливо, бо не десь у закутку, а за кілька метрів від завантаженої траси, яка проходить через Львів та Винники до Золочева і Тернополя, інша веде до райцентру Перемишляни. Та чиновникам знадобилося більш як рік, аби нарешті уздріти новобудову і забити на сполох: яке нахабство — будувати висотку та ще й без дозвільних документів!

Здивували й жителі: поміж собою обурювалися зухвалістю забудовника, проте мовчали. Чому? До кожного, зізнається одна із сусідок, забудовник знайшов підхід. Поки замість чотирьох поверхів, як запевняли ті, не виросло сім. Лише тоді збунтувалися: що ж то, мовляв, буде, якщо у мікрорайоні немає центральної каналізації? І вже як грім серед ясного неба прозвучала вимога міської влади знести самовільне будівництво. Така реакція не могла не заінтригувати громаду. Одні підтримують жорстку позицію міськради: місто має розбудовуватися відповідно до генплану, інші менш категоричні, мовляв, сім поверхів самі по собі не виросли. «Ми й надалі в судовому порядку обстоюватимемо позицію міськради», — запевнила керівник юридичного управління Львівської міської ради Гелена Пайонкевич.

Допоки триває судова тяганина у справі самочинного будівництва на вулиці Личаківській, 259 громада спостерігає за двобоєм міської влади та компанії «Лідер Моноліт» чекає остаточного рішення у справі. Бо цю новобудову вважають індикатором дотримання законності у місті. Львів’янам допекли гострі конфлікти із забудовниками, котрі за шматочок землі в центральній частині міста під забудову і сквер під сокиру пустять, і прибудинкову територію захоплять, і, наче ті яструби над поживою, першими про свої права на згарища заявлять…

Поза увагою чиновників свого часу залишився конфлікт між жителями на вулиці Наливайка та забудовниками готелю «Ріус». Дарма що знищили один з небагатьох у центрі Львова скверик з рідкісними райськими яблунями, що готель споруджували на місці колишнього шпиталю і старого цвинтаря. А мешканцям сусідніх будинків новобудова всупереч санітарним нормам закрила вікна. Тепер у своїх домівках вони почуваються як у темниці, потерпають від сирості, бо сонячне проміння через високу будівлю готелю не заглядає у вікна. Не дочекалися й обіцяного власниками готелю штучного освітлення. Тепер у цих людей інший клопіт — як вижити, коли подорожчала електроенергія, а їм у домівках навіть сонячного дня доводиться вмикати світло?

Здебільшого громадськість Львова стикається з дивним феноменом вибіркового чиновницького зору: помічати об’єкт, коли вже справа зроблена чи незабаром завершиться. Не побачили вчасно, як один з підприємливих бізнесменів, попри протести міської громади, зніс віллу композитора Ярослава Ярославенка на вулиці Ярославенка, 30, що була пам’яткою історії та мистецтва (№ 1297 відповідно до рішення виконкому Львівської облради від 1982 року), готуючи майданчик під майбутню новобудову. За роки судової тяганини місто дочекалося позитивного рішення — Феміда зобов’язала бізнесмена відновити віллу. Та час минає, а цього не зроблено.

Цього могло б не статися, якби посадовці вчасно зупинили руйнівника. Чи, може, й справді потрібен такий урок, хай навіть дорогою ціною, для знахабнілих бізнесменів? Бо не встиг ущухнути конфлікт навколо самобуду на вул. Личаківській, 259, як розгорівся новий: ще одна будівельна фірма взялася споруджувати багатоповерхівку на вулиці Поповича, за кількадесят метрів від пам’ятника Михайлові Грушевському. Не зважили на складний рельєф вулиці на схилі, що кам’яниці можуть не встояти під час будівельних робіт… Мешканці навколишніх будинків готові до тривалого протистояння, аби не втратити свої оселі.

То, може, перш ніж ставити підпис на черговому дозволі, чиновник мусив би замислитися, чи варта новобудова, аби руйнувати пам’ятки? Щоб зупинити недалекоглядного посадовця, конче потрібні зміни до Закону «Про охорону культурної спадщини», переконана начальник міського управління охорони історичного середовища Лілія Онищенко, інакше в місті й надалі один за одним спалахуватимуть конфлікти, катастрофічно руйнуватимуть давні пам’ятки й неповторну архітектуру Львова.