Доволі плідну зустріч провели напередодні в Берліні міністри закордонних справ країн «нормандської четвірки». Головний вітчизняний дипломат Павло Клімкін охарактеризував її як «реальну дискусію», що відбулася після тривалої паузи.
Колеги всебічно обговорили можливість звільнення наших політичних в’язнів і заручників та формат майбутньої миротворчої місії на Донбасі, яку Україна активно ініціює на всіх міжнародних рівнях. Це ті питання, які в цьому форматі ніколи раніше не порушували, принаймні серед колег-міністрів. Позитив полягає в тому, що глави зовнішньополітичних відомств домовилися продовжувати спільну роботу. Особливо в напрямі перспективи проведення зустрічі на рівні лідерів чотирьох держав.
«Ми не встановлювали конкретних дат, а домовилися працювати далі, щоб визначити загальні рамки й залишити два-три питання, які мають виключно політичне значення для рішення глав держав, — цитує УНІАН слова Павла Клімкіна. — За такою логікою, звичайно, можемо наблизитися до саміту. Плани провести такий саміт найближчим часом є, але його слід належно підготувати».
Щодо утримуваних у Росії, окупованому Криму й частині Донбасу українців наш міністр відзначив необхідність подальшого тиску на цю країну задля їхнього звільнення. «Я назвав тих, хто голодує, перебуває у складному стані, але не розділяю тих, хто має піти в першу чергу, має піти в другу чергу, має піти в третю чергу», — заявив Павло Клімкін. Ідеться про копітку роботу щодо кожної людини, що принципово для нашої сторони.
А миротворчі сили Організації Об’єднаних Націй мають, на думку нашого міністра, отримати мандат щодо роззброєння незаконних збройних формувань і пошуку прихованої важкої зброї на всій території окупованого Донбасу.
На жаль, Україна й Росія мають щодо розгортання цієї місії доволі протилежні позиції. Це й не дивно, адже країна-агресор усіляко намагається приховати свої наміри з дестабілізації ситуації в Україні. Та й не для того в Кремлі розпочинали гатити сепаратистську греблю, щоб швидко погодитися врегулювати ситуацію.
«Первісна позиція Росії насправді ще гірша, і вона полягає не в географії. Росія каже, що майбутні миротворці можуть супроводжувати, підкреслюю, лише супроводжувати спостережну місію ОБСЄ і вздовж лінії розмежування, і на окупованій території, — сказав Павло Клімкін. — Наша позиція полягає в тому, що миротворці мають прийти одразу на всю окуповану територію. Вони мають отримати реальний мандат, мандат впливу, мандат щодо роззброєння, мандат щодо контролю спільного з ОБСЄ над відведенням важкої зброї, над пошуком прихованої важкої зброї».
Чому, скажімо, росіяни досі не відкривають пункт перетину біля Золотого? Бо там перебувають російсько-окупаційні війська із прихованою військовою технікою. На слушне запитання Павла Клімкіна, чи зможуть потрапити туди миротворці разом з місією ОБСЄ в російського міністра Лаврова відповіді так і не знайшлося.
Лише реальний мандат і реальні повноваження дадуть змогу кардинально вплинути на ситуацію. І саме тому Росія всіма засобами опирається такому розвиткові подій.
«Ідеї, висунуті українськими колегами й американськими представниками про перетворення цієї миротворчої місії на якусь військово-політичну комендатуру, яка візьме під контроль всю територію самопроголошених республік і сама вирішуватиме, кого і як обирати, повністю руйнують мінські домовленості», — переконував Лавров.
Усі інші варіанти, крім, безперечно, кремлівського авторства росіяни не сприймають. Інсинуації замість здорового глузду, безпідставні звинувачення на адресу партнерів стали звичним інструментом російської так званої дипломатії, покликаної за будь-яку ціну завуальовувати сутність імперської політики, відбілюючи чорними фарбами імідж РФ.
Михайло ЮРЧЕНКО
для «Урядового кур’єра»
Ми в Google+