З недавньої історії відома лишень одна велика країна, в якій на найвищому рівні побутувала думка, що управляти державою може кожна кухарка. Всі також добре знають, що з цього вийшло.

Однак, нині в незалежній Україні, яка зрештою розпочала і наполегливо впроваджує в життя масштабні інституційні реформи — територіальної організації влади, місцевого самоврядування, освітню, медичну тощо — найгострішою лишається проблема  професійних кадрів, спроможних ефективно управляти змінами, оперативно відповідати на запити і виклики нашого часу, працювати на випередження ймовірних проблем. Бо, як виявилося на практиці, попередня фахова підготовка управлінців для публічної служби, на яку впродовж двох десятиліть  витрачали чималі бюджетні кошти, здебільшого була, м’яко кажучи, далекою від потреб реального життя.

Тож зайве переконувати, що реформування професійного навчання держслужбовців, посадових осіб органів місцевого самоврядування та депутатів місцевих рад — справа актуальна і невідкладна.

Щойно  концепцію такого реформування передано до Кабміну на затвердження. У згаданому документі враховано рекомендації експертного середовища та міжнародної спільноти, зокрема  і пропозиції членів робочої групи  Ради донорів з питань навчальних систем та управління знаннями.

Європейські напрацювання у цій царині переконують, що  фахова освіта держслужбовців, посадових осіб  органів місцевого самоврядування та депутатів місцевих рад  є невід’ємною складовою управління людськими ресурсами.  Зміст її передусім ґрунтується на кращих практиках, — зазначає заступник голови Офісу Ради Європи в Україні Олена Литвиненко.

Відповідно до Плану дій РЄ для України на 2015—2017 роки  тут підготували Фаховий огляд з цього питання, висновки якого містять положення щодо необхідності врахування кращого національного та міжнародного досвіду, європейських стандартів та засад Європейської хартії місцевого самоврядування.

Особливо гостро потребу в навчанні відчувають представники органів місцевого самоврядування об’єднаних територіальних громад, — продовжує вона. На це вказує соціологічне опитування, проведене цьогоріч на замовлення програми РЄ «Децентралізація і територіальна консолідація в Україні».

Згадана концепція реалізовуватиметься впродовж 2017—2020 років і проходитиме в кілька етапів. Вона зокрема передбачає розроблення рамки кваліфікацій, затвердження професійних стандартів державної служби та служби в органах місцевого самоврядування, запровадження загальнодержавного кваліфікаційного іспиту для осіб, які здобуватимуть вищу освіту за спеціальністю «Публічне управління та адміністрування» та інші новації. Різновидами проф навчання будуть підготовка, підвищення кваліфікації, стажування та самоосвіта кадрів. Воно буде безперервним та обов’язковим.

І насамкінець. Заможні європейські країни передбачають на профнавчання своїх управлінців відповідне фінансування в державних і місцевих кошторисах, зазвичай не менше п’яти відсотків.  Автори вітчизняної концепції пропонують скромніші два  відсотки (проте не менше!) від фонду заробітної плати у видатках на утримання органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування. Вони також сподіваються, що політичні партії, які отримують державне фінансування, вноситимуть якусь дещицю за навчання своїх депутатів.

Економити на профнавчанні управлінців усіх рівнів чи ставитися до нього абияк сьогодні — дорожче державі й територіальним громадам, а отже, і всьому вітчизняному суспільству завтра.