Кенгуру, як відомо, здатні пересуватися досить незвичним чином для великих ссавців: стрибками на задніх лапах (при тому, що деякі представники сімейства кенгурових вміють лазити деревами і ходити на чотирьох лапах). Коли саме кенгурові навчилися такого способу пересування, вченим визначити важко, з урахуванням невеликої кількості відомих решток предків цих тварин. Втім, у новому дослідженні вченим вдалося вивчити кістки предка кенгуру і довести, що ці тварини переміщалися стрибками набагато раніше, ніж передбачалося раніше.

Попередник кенгуру на ім'я Nambaroo gillespieae жив 20 мільйонів років тому, його представники вимерли 10-15 мільйонів років тому. Зберігся всього один повний скелет цієї тварини. Його форма говорила про те, що тварина пересувалася на чотирьох ногах і не вміла стрибати,  тому виникла теорія, що зв'язує стрибки з кліматом.

Бенджамін Кір (Benjamin Kear) і його колеги з Уппсальського університету проаналізували більш роздроблені рештки Nambaroo gillespieae: щиколотки, литкові кістки і кігті. Вони прийшли до висновків, що серед сімейства кенгурових існували різні тварини: одні могли галопувати, інші - стрибати, треті - лазити по деревах, а четверті - ходити на чотирьох ногах. Вчені звернули увагу, що частково така різноманітність зберігається й сьогодні: ще залишаються маловідомі кенгурові щури (rat kangaroos) і деревні кенгуру (tree kangaroos).

На думку Кіра, саме це розмаїття в способах пересування забезпечило успіх виживання родини. При цьому стрибки сягають практично до початку еволюції кенгуру. 

Роботу, присвячену дослідженню, було опубліковано в журналі Royal Society Open Science.

Орест ГОРЯНСЬКИЙ
для «Урядового кур’єра»