Наша сусідка Венера.

Восени 2020 року астрономи втішили всіх любителів пошуку інопланетного життя новиною про виявлення фосфіну в атмосфері Венери. Справа в тому, що фосфін – це один з так званих біомаркерів, нескладних хімічних речовин, що утворюються в результаті життєдіяльності певних мікроорганізмів.

З одного боку, цю невелику молекулу, що складається з одного атома фосфору і трьох атомів водню, можуть синтезувати деякі групи бактерій, що живуть в середовищі, де немає кисню. З іншого боку, в агресивних умовах атмосфери Венери фосфін швидко руйнується, тому мало би існувати якесь постійне джерело цього газу. На роль такого джерела були запропоновані бактерії, які пристосувалися якось виживати в краплях сірчаної кислоти на висоті майже 50 кілометрів.

Однак до результатів цього дослідження виникли запитання. Багатьох вчених збентежила не так сама гіпотеза, що в атмосфері Венери може хтось жити, навіть і одноклітинні організми, а безпосередньо якість обробки спектроскопічних даних, на основі яких і було зроблено висновок про наявність фосфіну.

І ось зараз група дослідників з Вашингтонського університету, Каліфорнійського технологічного інституту і декількох інших наукових центрів направила в журнал Astrophysical Journal статтю (препринт якої доступний на сайті arxiv.org), в якій вони оскаржили сам факт виявлення фосфіну. За їхніми розрахунками, той сигнал в спектрі, який спочатку віднесли до молекули фосфіну, насправді відноситься до молекули діоксиду сірки SO2.

Оксиди сірки до біомаркерів не належать, та й в атмосфері Венери, як відомо, хмари з сірчаної кислоти зовсім не рідкість, так що красива гіпотеза про незвичайне життя в хмарах Венери виявилася під великим сумнівом. Втім, остаточну крапку в пошуку життя на Венері ще не поставлено, і подальші дослідження допоможуть дізнатися багато нового про цей незвичайний світ на сусідній з нами планеті.

Орест ГОРЯНСЬКИЙ
для «Урядового кур’єра»