Новий рік — наймасштабніше свято, яке гучно відзначають усім колективом. Для керівництва більшості компаній саме Новий рік — можливість не лише добре відпочити від сірих буднів, а й поспілкуватися з колегами в неформальній атмосфері. Як доводить дослідження міжнародного кадрового порталу HeadHunter Україна, 65% українських офісів Новий рік намагаються не ігнорувати. Залежно від фінансового достатку компаній хтось орендує гарний ресторан і замовляє відомих співаків чи групу, а хтось просто накриває «поляну» в офісі. 

Лише 13% офісних співробітників об’єднуються відділами або підрозділами для святкування. У колі свого відділу підіймуть келих шампанського 9% працівників. Власне, назвати ці посиденьки святкуванням важко, це скоріше щось на кшталт — зібралися, годинку посиділи і розбіглися.

Проте, попри бажання й намагання керівництва об’єднати колектив, самі співробітники не особливо прагнуть потрапити на це дійство. Так, 57% опитаних сказали, що не підуть на новорічний корпоратив, а 23% ще не визначилися. Проте кожен десятий знає, що спробує ухилитися від цього святкування. А все тому, що захід у компанії відзначають вельми нудно (так думають 23% опитаних). Часто від святкування з колегами відмовляються і з причин неприйняття колективу — 22%, з метою економії — 18%, і лише 12% — через нелюбов до гучних заходів.

— Ще п’ять років тому ми гучно відзначали Новорічні свята в ресторані, але з кожним роком грошей на це почали виділяти дедалі менше, відповідно і йти на такі «економні» гуляння мало хто хоче, — розповідає менеджер однієї зі столичних компаній Ірина Свердова. — Дедалі частіше від співробітників можна почути побажання отримати грошову премію, а не йти на святкування. Тож ми змушені пояснювати, що зарплату працівники все одно отримують, а святкування — це згуртування колективу і робота над корпоративним духом працівників. 

А багато хто приховує, що перестав відвідувати корпоративи через неприємні спогади, пов’язані з невмінням тримати себе в руках. Адже часто трапляється, що хильнувши зайвого, працівник «ловить» керівництво і починає йому розповідати все, що думає. Щоправда, думи в ці хвилини позитивними чомусь не бувають. А вже наступного ранку ці самі сміливці не знають, куди себе подіти від сорому і як дивитися в очі керівництву. Добре, якщо начальник розуміючий, а якщо ні?!  Ось так і виходить: не вмієш себе тримати в руках — не йди на святкування. А якщо йдеш, то сиди тихий та сумирний.