Волинські шахтарі вимагають роботи і виплати заборгованого

Не святкуватимуть, на жаль, із добрим настроєм Нового року та Різдва Христового волинські шахтарі. Щоб було з чим зайти в продуктові магазини, вони на минулих вихідних змушені були знову вийти на акцію протесту.

Знову, бо 23 грудня півтисячі гірників уже виходили на центральну площу Нововолинська з попереджувальною акцією. Основна їхня вимога — відмова від закриття шахт №9 та №1, поки не відкриють шахту №10. Бо понад тисяча гірників інакше можуть залишитися без роботи. Саме загроза безробіття і стала каталізатором масового зібрання людей перед міськвиконкомом.

На ньому голосно прозвучали слова протесту проти закупівлі вугілля за межами України, тоді як для потреб енергетики не використаний повністю вітчизняний потенціал. А ще люди вимагали віддати зароблене.

Проте волинські шахтарі тоді так і не почули прямої й вичерпної відповіді місцевої влади та свого безпосереднього керівництва на запитання. Не чутно і чіткого голосу профільного міністерства, керівництво якого могло б швидко знизити градус протистояння.

Не став їм втіхою і звіт міського голови Віктора Сапожникова про те, що за січень — жовтень цього року підприємства міста реалізували промислової продукції на 1716,7 мільйона гривень, що становить 16,9% усієї реалізованої продукції в області. А обсяги продажу промислової продукції в розрахунку на одного жителя міста становили 32 239 гривень, що в 3,3 раза перевищує середній показник по області, і середньомісячна заробітна плата в шахтарському місті на третину більша, ніж по Волинській області.

Тож у минулі вихідні протест набрав ще гострішої форми — гірники  перекрили рух у Нововолинську, а біля села Дігтів Володимир-Волинського району зупинили рух на трасі Ковель — Володимир-Волинський — Червоноград — Жовква.

— З дев’яти копалень, що працювали у нас раніше, нині лишилося три. Якщо їх закриють, куди подітися кільком тисячам людей? Хіба для нас створили нові робочі місця? Ми вимагаємо продовжити підтримку вугільної промисловості в Україні! Саме тому й вийшли сьогодні протестувати, аби нас побачили, почули і зрозуміли! Хочемо роботи! Та, на жаль, ні в столиці, ні на місці нас не чують! — висловив настрої колег один із гірників.

15 жовтня цього року під рубрикою «Приклад нехлюйства» наша газета в публікації «Під землю голодними» вже розповідала про ситуацію із підготовкою до пуску шахти №10 «Нововолинська» — єдиною, яку будують в Україні. Історію її спорудження можна внести в Книгу рекордів Гіннесса як приклад злочинної розхлябаності при фінансуванні важливого для держави об’єкта. З 1980-х у це підприємство, що має 38 мільйонів тонн затверджених запасів енергетичного вугілля, вже вкладено стільки коштів, що лише збитки від виведення їх з обігу становлять щороку сто мільйонів гривень. Але за чверть століття (!) шахту так і не ввели в експлуатацію. І ніхто за це не  відповів. Невже традиція економічного нехлюйства від попередніх влад перейде до нинішньої?

За словами голови Волинської ОДА Володимира Гунчика, для поновлення робіт на недобудованій шахті №10 потрібно 63 мільйони гривень. Основна кількість цих коштів має піти на придбання і монтаж шахтного обладнання, що дасть змогу розпочати видобуток дефіцитного нині в Україні вугілля. Проте державі чомусь нині вигідніше імпортувати вугілля, ніж нарешті запустити роботу волинського довгобуду.

А тим часом волинські шахтарі вважають, що їх так і не почули. І чи варто дивуватися тому, що люди, які мають перед очима чітку перспективу залишитися безробітними, навіть у цей важкий для держави час, коли вона веде війну з «братами» Путіна, відвойовують своє конституційне право на працю? І невже самому главі держави треба втручатися, щоб виконати потрібну для нашої держави роботу, за яку отримують гроші конкретні міністерські чиновники?